Акрис

Шкідник Acris належить до родини саранових (Acrididae), ряду прямокрилих. Дорослі комахи мають потужний апарат для гризіння та розвинені задні ноги, що дозволяють здійснювати стрибки на великі дистанції.

Забарвлення особин може змінюватися залежно від умов довкілля та густоти популяції, що допомагає їм маскуватися серед сільськогосподарських культур. Крила зазвичай добре розвинені для польотів.

Цикл розвитку складається з трьох стадій: яйце, личинка (німфа) та імаго. Зимують переважно яйця, що знаходяться у ґрунті всередині спеціальних захисних капсул, які називаються кубишками.

Личинки, що виходять з яєць, зовні схожі на дорослих комах, але менші за розміром і не мають сформованих крил. Проходячи через кілька линянь, вони поступово перетворюються на статевозрілих особин.

Визначення виду Acris вимагає детального огляду морфологічних ознак, таких як форма передньоспинки або особливості жилкування крил, оскільки багато представників прямокрилих подібні між собою.

Акрис є поліфагом, що живиться широким асортиментом культурних рослин. Найбільшої шкоди він завдає посівам зернових колосових, зокрема пшениці, житу та ячменю.

Крім того, шкідник активно пошкоджує посіви технічних культур, таких як соняшник, кукурудза та цукровий буряк, обгризаючи листя та молоді пагони.

Масова поява шкідника на пасовищах призводить до різкого зменшення зеленої маси, що негативно позначається на кормовій базі для тваринництва.

Механічні пошкодження, спричинені живленням комах, часто стають вхідними воротами для інфекційних хвороб рослин, що значно знижує якість та обсяг врожаю.

Особливу небезпеку Акрис становить у посушливі роки, коли дефіцит природних кормових рослин змушує комах масово мігрувати на культурні насадження.

Початок активності шкідника припадає на весняний період, коли температура ґрунту стає достатньою для відродження личинок з перезимувалих яєць.

Масове відродження личинок молодших вікових груп зазвичай збігається з фазою активного росту зернових, що робить посіви особливо вразливими до нападу.

Дорослі особини стають активними в середині літа, коли починається їхній масовий літ та пошук партнерів для розмноження. Це період найінтенсивнішого поїдання зеленої маси.

Наприкінці літа та восени самки відкладають яйця у ґрунт на ділянках, що не обробляються, таких як узбіччя, межі та схили балок.

З настанням холодів життєвий цикл імаго завершується, а зимуюча стадія яйця залишається в ґрунті до наступної весни, забезпечуючи виживання популяції.

Основними ознаками присутності Акриса є вигризені отвори різної форми на листках рослин, що часто призводить до суцільного об'їдання листкової пластинки.

При високій чисельності шкідника на полі можна помітити характерні сліди екскрементів у вигляді невеликих гранул на ґрунті або на поверхні рослин.

Пошкоджені посіви мають нерівномірний вигляд, а в осередках масового розмноження рослини можуть бути об'їдені майже до самої поверхні землі.

Шкідників часто можна помітити візуально: при пересуванні полем вони активно стрибають або перелітають на короткі відстані.

Також тривожним сигналом є підвищена активність птахів, які зосереджуються на ділянках з високою щільністю комах для полювання.

Основою захисту є дотримання правил агротехніки, зокрема проведення глибокої осінньої оранки, що руйнує кубишки та знищує значну частину майбутньої генерації.

Важливим заходом є контроль за бур'янами на краях полів та неорних землях, оскільки саме там створюються сприятливі умови для відкладання яєць шкідником.

Хімічний захист передбачає застосування інсектицидів, коли популяція личинок досягає економічного порогу шкідливості, що зазвичай припадає на ранні фази їх розвитку.

Для моніторингу популяції використовують спеціальні сітки, якими проводять облік кількості особин на одиницю площі, що дозволяє вчасно прийняти рішення про обробку.

• Дотримання сівозмін та просторової ізоляції посівів.
• Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів.
• Обробка інсектицидами крайових смуг поля при виявленні перших осередків.