Ромбічна листокрутка

Ромбічна листокрутка (Acleris rhombana) належить до ряду лускокрилих, родини листокруток (Tortricidae). Це комаха, яка має специфічний малюнок на передніх крилах, що нагадує ромб.

Дорослі особини мають розмах крил 15–20 мм. Основне забарвлення крил варіюється від сірого до бурого з вираженою темною плямою посередині, що є ключовою ознакою виду.

Личинки (гусениці) зазвичай мають зелене забарвлення з темною головою. Довжина тіла дорослої гусениці сягає 15 мм, вони дуже рухливі та при небезпеці випадають з листка на павутинці.

Лялечки вредителя мають коричневий колір і розвиваються безпосередньо у скрученому листі, яке гусениця склеїла власною павутиною.

Яйця цього виду відносно дрібні, овальні, відкладаються самками поодиноко переважно на кору гілок, де вони успішно перезимовують до настання весняного тепла.

Цей шкідник є поліфагом, що найбільше шкодить плодовим деревам родини Розових, зокрема яблуні, груші, сливі та іноді глоду.

Гусениці живляться листям, виїдаючи в них отвори або скелетуючи пластинку, що послаблює дерево та зменшує приріст пагонів.

При масовому розмноженні листокрутки можуть завдавати шкоди зав'язі, вигризаючи в ній заглиблення, що призводить до деформації та опадання плодів.

Пошкоджені плоди втрачають свій товарний вигляд, стають непридатними для тривалого зберігання та частіше уражуються плодовою гниллю.

Загальна шкодочинність полягає у зниженні врожайності саду та загальному ослабленні дерев, що робить їх чутливішими до несприятливих погодних умов.

У більшості регіонів України розвивається одне покоління на рік, проте в умовах теплого літа можливий розвиток частково другого покоління.

Зимують яйця на корі пагонів. Весною, під час розпускання бруньок, гусениці виходять із яєць і починають активне живлення молодими тканинами.

Пік активності личинок спостерігається у травні–червні, коли відбувається формування «пакетів» зі скрученого листя для подальшого заляльковування.

Період перетворення на лялечку триває близько двох-трьох тижнів, залежно від температурного режиму навколишнього середовища.

Літ метеликів спостерігається наприкінці літа та восени (серпень–вересень), після чого самки приступають до відкладання яєць для наступного року.

Типовою ознакою ураження є наявність скрученого листя, яке гусениця стягує павутиною в щільний кокон або трубку, де вона ховається під час спокою.

Листя на верхівках пагонів виглядає пошкодженим, воно стає жовтуватим або деформованим, що легко помітити при візуальному обстеженні крони.

На поверхні плодів виявляються пошкодження у вигляді погризів, які згодом покриваються виділеннями (екскрементами) гусениці.

Наявність павутинних ниток, що з'єднують листки між собою, є надійним показником того, що дерево заселене листокрутками.

Взимку на гілках можна побачити плоскі яйцекладки, які за кольором часто зливаються з корою, тому їх важко виявити без спеціальних інструментів.

Система захисту базується на моніторингу шкідника з використанням феромонних пасток, які дозволяють вчасно помітити початок льоту метеликів.

Агротехнічні заходи, такі як вирізка та спалювання сухих гілок, обробка пристовбурних кіл, значно знижують кількість перезимувалих особин.

Використання біологічних препаратів, що містять вірус гранульозу або бактерії Bacillus thuringiensis, є ефективним проти молодих гусениць.

Хімічні обробки інсектицидами доцільно проводити лише у випадку перевищення порогу шкідливості, враховуючи періоди активності шкідника.

Підтримка популяції природних ворогів (хижих комах та птахів) дозволяє стримувати чисельність шкідника на рівні, який не завдає економічних збитків.