Акантепейра зірчаста

Акантепейра зірчаста — це незвичайний представник родини павуків-колопрядів. Дорослі особини мають характерне черевце з виступами, що надають їм вигляду зірки або шипастого горіха.

Забарвлення павука варіюється від кремового до коричневого, що допомагає йому маскуватися. Самиці значно більші за самців і мають виражену шиповану форму.

Цей вид веде переважно нічний спосіб життя, вдень ховаючись у схованках. Розмір тіла самиць може досягати 10–12 міліметрів, тоді як самці виглядають значно скромніше.

Систематично цей вид належить до ряду павуків, родини Araneidae. Незважаючи на дивний вигляд, в агрономії він рідко класифікується як масовий шкідник, але може створювати незручності.

Важливо не плутати акантепейру з небезпечними для людини видами, оскільки вона практично безпечна, проте її присутність у теплицях вимагає уваги агронома.

Цей вид павуків не живиться тканинами рослин безпосередньо. Шкода полягає в механічному пошкодженні рослин та засміченні посівів павутиною.

Павутиння, яке плете акантепейра, розташовується у густому листі овочів, обмежуючи доступ сонячного світла та перешкоджаючи фотосинтезу.

В умовах закритого ґрунту наявність павутиння ускладнює агротехнічні заходи, такі як обприскування чи збирання врожаю. Клейкі нитки можуть збирати пил і спори патогенів.

Порушення мікроклімату через щільну сітку може провокувати локальне підвищення вологості, що сприяє розвитку бактеріальних інфекцій.

Хоча павук не є первинним шкідником, його присутність часто ігнорується, що призводить до створення небажаної біомаси на товарній продукції.

Активність акантепейри зірчастої проявляється в середині весни, коли температура повітря стає стабільно теплою. Павуки починають будувати свої сітки в густій рослинності.

Найбільша популяція спостерігається влітку — липень та серпень є піковими місяцями їхньої активності та розмноження.

Наприкінці літа самиці відкладають яйця, захищені щільним коконом. Кількість сіток на рослинах може збільшуватися, заважаючи догляду за культурами.

Восени активність знижується. Акантепейра завершує життєвий цикл перед першими заморозками, залишаючи зимуючі яйця в захищених місцях.

Для агронома важливо стежити за календарем обробок, адже влітку павутиння найбільш критичне для розвитку рослин.

Головна ознака — наявність характерних геометричних сіток між стеблами рослин. Сітка відрізняється високою міцністю.

При огляді посадок можна помітити самиць, що сидять у центрі або з краю сітки, особливо вранці, коли на павутині осідає роса.

Візуальний огляд нижньої сторони листя допомагає виявити місця схованок павуків. У місцях масового скупчення помітні залишки хітинових оболонок комах.

Про присутність павука свідчить локальне пригнічення росту рослин у точках кріплення сітки. Листя може набувати деформованої форми через натягнення павутини.

Кокони павука, прикріплені до стебел, є сигналом того, що популяція успішно розмножується та потребує контролю.

Основним методом є регулярна механічна очистка рослин від павутиння. Видалення сіток за допомогою інструментів дозволяє знизити присутність павуків.

Дотримання агротехнічних норм, таких як вчасне прополювання та проріджування, позбавляє павука місць для будування сіток.

• Використання інсектоакарицидів при перевищенні порогу шкодочинності.
• Залучення природних ентомофагів, таких як птахи, що живляться павукоподібними.
• Регулярне провітрювання теплиць для створення несприятливих умов для павука.

За високої щільності популяції виправдане застосування біопрепаратів, що впливають на павукоподібних, не порушуючи баланс агроценозу.

Профілактика полягає у підтримці чистоти на полях, оскільки відсутність кормової бази значно скорочує чисельність павука в наступному сезоні.