Абіда

Абіда (Abida) є родом наземних черевоногих молюсків із родини Chondrinidae. Зовні це невеликі сухопутні равлики, що мають характерну видовжену, циліндричну або веретеноподібну мушлю.

Мушля дорослих особин зазвичай досягає кількох міліметрів у довжину і має коричневий або роговий відтінок. Устя мушлі часто озброєне зубцеподібними утвореннями, що є важливою систематичною ознакою для визначення видів всередині цього роду.

Ці молюски віддають перевагу вологим і затіненим місцям, часто зустрічаючись на вапнякових субстратах, у тріщинах скель, а також у густому рослинному покриві присадибних ділянок.

Біологія цих молюсків тісно пов'язана з рівнем вологості навколишнього середовища. У посушливі періоди вони здатні впадати в стан анабіозу, прикріплюючись до каміння або стебел рослин, щоб перечекати несприятливі умови.

Розмноження відбувається в теплий період року; молюски є гермафродитами, що дозволяє їм швидко збільшувати чисельність за наявності сприятливих умов і достатньої кількості вологи.

Абіда живиться переважно органічними рештками, що розкладаються, лишайниками та водоростями, проте при високій чисельності може перемикатися на молоді пагони культурних рослин.

Найбільша шкода відзначається в розплідниках і декоративних садах, де молюски пошкоджують молоді саджанці, листя багаторічних квітів та овочеві культури, що знаходяться близько до ґрунту.

Механічні пошкодження виражаються в появі характерних «дірок» на листкових пластинках, які поступово збільшуються в розмірах, знижуючи декоративність і інтенсивність фотосинтезу.

Шкода проявляється також у забрудненні поверхні листя і плодів екскрементами, що створює сприятливе середовище для розвитку вторинних грибкових і бактеріальних інфекцій.

Особливу небезпеку вони становлять для розсади в теплицях, оскільки в умовах закритого ґрунту при високій вологості вони здатні знищити молоді посадки за лічені дні.

Основною ознакою зараження є типові сліди засохлого слизу, які залишають молюски при пересуванні по листі та стеблах рослин у нічний або ранковий час.

Виявити шкідника можна безпосередньо на нижньому боці листя, в прикореневій зоні або під рослинними рештками, де вони ховаються від прямих сонячних променів у денний час.

Наявність пошкоджень неправильної форми по краях або в центрі листкової пластинки вказує на активну фазу живлення шкідника, що часто супроводжується деформацією молодих пагонів.

У ранкові години можна помітити скупчення особин у місцях підвищеної вологості, наприклад, під мульчею, садовим інвентарем або біля бордюрного каміння.

Присутність порожніх мушель на поверхні ґрунту або на листі після дощу є явним індикатором того, що популяція молюсків активно освоює територію саду.

Основним заходом боротьби є агротехнічний метод: створення умов, що перешкоджають накопиченню надлишкової вологи, і регулярне прибирання рослинних решток, які служать укриттям.

Ефективним способом захисту є встановлення механічних бар'єрів у вигляді стрічок із мідним напиленням або розсипання гравію навколо чутливих до пошкоджень декоративних рослин.

Для зниження чисельності застосовують спеціальні пастки, наприклад, ємності з пивом або забродившим соком, вкопані врівень із ґрунтом, які приваблюють і затримують молюсків.

Хімічний метод включає використання препаратів на основі фосфату заліза або метальдегіду, які випускаються у формі гранул і розсипаються в місцях скупчення шкідників.

• Регулярне прополювання бур'янів.
• Забезпечення хорошої вентиляції в теплицях.
• Своєчасне збирання сміття та опалого листя.
• Застосування мульчуючих матеріалів, що ускладнюють пересування шкідників.