Вірус некротичної жовтяниці буряку

Вірус некротичної жовтяниці буряку (Beet necrotic yellow vein virus, BNYVV) є збудником небезпечного захворювання — ризоманії. Він належить до роду Benyvirus і має вигляд паличкоподібних часток з одноланцюговою РНК.

Патоген є несамостійним і потребує переносника для інфікування рослин. Цю роль виконує ґрунтовий гриб Polymyxa betae, спори якого здатні виживати в ґрунті протягом багатьох років.

Вірус проникає в коріння буряку разом із зооспорами гриба-переносчика. Після проникнення вірус швидко поширюється судинною системою рослини, викликаючи характерні патологічні зміни.

Температурний режим та вологість ґрунту є вирішальними чинниками для активності переносчика. Найбільш сприятливими умовами для зараження є тепла весна та надмірне зволоження ґрунту.

Через стійкість спор гриба в ґрунті вірус стає важковикорінюваним об'єктом. Жоден метод хімічного знезараження не забезпечує повного знищення інфекції на полях, що робить проблему системною.

Найбільшої шкоди вірус завдає цукровому та столовому буряку. Головним наслідком зараження є порушення фізіологічних процесів коренеплоду, що призводить до значного недобору врожаю.

Уражені рослини демонструють пригнічення росту та розвитку. Головний корінь часто не формується належним чином, натомість розвивається велика кількість дрібних бічних коренів, що нагадує «бороду».

Економічні втрати зумовлені не лише зниженням маси коренеплодів, але й падінням вмісту цукру. Уражена продукція має низьку технологічну якість, що значно ускладнює переробку на заводах.

На ранніх стадіях інфікування можлива загибель молодих рослин. Якщо зараження відбувається пізніше, площа листкової поверхні скорочується, що критично зменшує накопичення органічних речовин.

Шкодочинність вірусу посилюється за наявності інших хвороб, оскільки ослаблені рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій, що прискорює їх відмирання.

Надземна частина рослин реагує на інфекцію пожовтінням країв листків, які поступово стають хлоротичними. Спостерігається вертикальне розміщення листків, що є типовим для хворих на ризоманію рослин.

На зрізі коренеплоду чітко видно потемніння судинних пучків, які набувають коричневого або чорного забарвлення. Це є ознакою некротичних процесів, спричинених вірусом.

Діагностика за кореневою системою включає виявлення патологічного розростання бічних коренів. Корінь втрачає свою конусоподібну форму, стає жорстким та здерев’янілим.

Хвороба проявляється вогнищами, що поступово розширюються по полю. У центрі таких вогнищ рослини найбільш пригнічені, мають карликовий вигляд порівняно зі здоровими екземплярами.

• Хлороз та жовтяниця листя.
• Вертикальне скручування листових пластинок.
• Надмірне утворення корінців (ризоманія).
• Некроз провідних судин у корені.

Основним інструментом контролю є вирощування стійких та толерантних гібридів. Використання сучасного посівного матеріалу з генетичною стійкістю до ризоманії — це єдиний надійний шлях отримання врожаю.

Важливим заходом є фітосанітарний контроль сільськогосподарської техніки. Необхідно ретельно очищати агрегати після роботи на уражених ділянках, щоб уникнути перенесення інфікованого ґрунту.

Раціональне використання водних ресурсів дозволяє знизити ризики поширення вірусу. Уникання застою води на полі обмежує розмноження гриба-переносчика Polymyxa betae.

Дотримання сівозміни допомагає знизити накопичення інфекційного навантаження, хоча через тривале виживання спор гриба цей метод не дає миттєвого результату.

Слід уникати вирощування буряку на перезволожених та важких за механічним складом ґрунтах, де умови для активності переносчика вірусу є найбільш сприятливими протягом усього вегетаційного періоду.