Дігтярні кислоти

Дігтярні кислоти є складною сумішшю органічних сполук, які отримують шляхом термічного розкладання деревини (переважно берези). За своєю хімічною природою це суміш фенолів, гваяколу, крезолів та інших органічних кислот.

Основний механізм дії цієї речовини — виражений репелентний (відлякуючий) ефект. Завдяки різкому, стійкому запаху та специфічному хімічному складу препарати на основі дігтярних кислот маскують природні запахи рослин, привабливі для комах та гризунів.

Окрім репелентних властивостей, дігтярні кислоти проявляють антисептичну та фунгістатичну активність. Вони пригнічують розвиток фітопатогенних грибів на поверхні кори дерев, створюючи бар'єрне середовище, що перешкоджає колонізації збудників хвороб.

Речовина діє контактно, не проникаючи всередину рослинних тканин, що робить її безпечною з погляду відсутності системних токсичних залишків у врожаї. Дія зберігається протягом тривалого періоду завдяки повільному випаровуванню компонентів.

Препарати на основі цієї групи не є класичними отрутами, що знищують шкідників. Їхнє завдання — створити умови, за яких цільовий об'єкт (шкідник) залишає зону впливу або втрачає інтерес до кормової бази.

Основне призначення групи — захист плодових та декоративних культур від широкого спектра шкідників. Препарати ефективні проти гризунів, зокрема мишоподібних, які пошкоджують кору молодих дерев у зимовий період.

Дігтярні кислоти застосовуються для боротьби зі шкідливими комахами, такими як цибулева та морквяна муха, капустяна біланка та різні види попелиць. Різкий запах дьогтю дезорієнтує самок при відкладанні яєць.

У садівництві група використовується для відлякування оленів, зайців та інших диких тварин, здатних завдати механічних пошкоджень молодим посадкам та саджанцям у розплідниках.

Додатково дігтярні кислоти можуть застосовуватися для дезінфекції ран на деревах, отриманих під час обрізки, запобігаючи розвитку гнильних процесів та вторинних грибкових інфекцій.

Засоби також виявляють активність проти низки ґрунтових шкідників, якщо використовуються у складі специфічних ґрунтових аплікацій або як протруйники (залежно від препаративної форми).

Норми застосування варіюються залежно від конкретної формуляції препарату та завдання, що вирішується. При обробці пристовбурних кіл або стовбурів зазвичай використовують розчини з концентрацією дьогтю від 5 до 10%.

Для боротьби з овочевими мухами часто застосовуються принади або обприскування міжрядь, де концентрація активної речовини підбирається так, щоб не викликати хімічного опіку ніжних листків молодих рослин.

Терміни обробок визначаються біологічним циклом шкідника. Захист кори від гризунів проводять восени, перед настанням стійких холодів, щоб створити стійкий відлякуючий фон на весь зимовий період.

При використанні як інсектицидний репелент обробки проводять профілактично, до початку масового льоту шкідників, повторюючи процедуру кожні 10–14 днів залежно від погодних умов та інтенсивності опадів.

Важливо враховувати, що висока вологість та рясні дощі знижують ефективність дії, тому після атмосферних опадів часто потрібна повторна обробка або оновлення захисного покриття.

Основним обмеженням є специфічний запах, який може зберігатися на рослинах досить довго, тому обробку не рекомендується проводити безпосередньо перед збиранням урожаю (за 10–15 днів).

При роботі з концентрованими дігтярними кислотами необхідно використовувати засоби індивідуального захисту шкіри та органів дихання, оскільки компоненти можуть викликати подразнення слизових оболонок.

Необхідно уникати прямого потрапляння концентрованого дьогтю на молоде листя та точки росту, оскільки це може призвести до фітотоксичності та розвитку опіків листкової пластини.

Зберігати препарати цієї групи слід у щільно закритій тарі в прохолодному місці, подалі від джерел вогню та харчових продуктів, враховуючи їхню легку займистість та сильний запах.

Перед масовим застосуванням на нових культурах рекомендується провести тест на невеликій площі, щоб переконатися у відсутності негативної реакції з боку конкретного сорту рослини.