Колючник звичайний

Колючник звичайний (Carlina vulgaris) належить до родини Айстрові. Це дворічна трав'яниста рослина, яка у перший рік формує розетку, а у другий — квітконосне стебло.

Стебло рослини пряме, часто розгалужене, висотою до 60 см, вкрите жорсткими листками із гострими шипами по краях.

Суцвіття — кошик, який оточений обгорткою із колючих листочків жовтуватого кольору, що надає рослині специфічного вигляду.

Коренева система представлена потужним стрижневим коренем, що дозволяє рослині виживати на бідних та сухих ґрунтах.

Насіння бур'яну має чубчик, завдяки якому воно легко розповсюджується вітром на великі території навколо осередку ураження.

Найчастіше колючник зустрічається на сухих луках, пасовищах, узбіччях доріг та на полях з порушеною структурою ґрунту.

Цей вид надає перевагу піщаним та кам'янистим ґрунтам, де конкуренція з боку інших рослин є мінімальною або ослабленою.

Шкодочинність полягає у виснаженні ґрунтових ресурсів: рослина поглинає велику кількість води та поживних речовин, обкрадаючи культурні рослини.

На пасовищах колючник утворює великі розетки, які займають корисну площу і роблять корм недоступним для худоби через колючість.

Засмічення врожаю насінням колючника призводить до зниження товарної якості зернової продукції та ускладнює її подальше очищення.

Першочерговим заходом є скошування рослин у фазі бутонізації, що не дозволяє бур'яну утворити життєздатне насіння.

Глибока оранка допомагає знищити дворічні рослини шляхом підрізання коренів, що є найбільш ефективним у боротьбі з цим видом.

Для хімічного контролю в посівах використовують гербіциди, що діють на дводольні бур'яни, у фазі розетки, до появи квітконоса.

Слід дотримуватися сівозміни, насичуючи її культурами, що інтенсивно пригнічують бур'яни своїм розвитком.

Для обмеження розповсюдження потрібно проводити своєчасну обробку країв полів та смуг вздовж польових доріг, де накопичується насіння.