Костриця безоста – багаторічна злакова трава, що досягає висоти від 60 до 110 см і має потужну кореневу систему, яка проникає в ґрунт на глибину до двох метрів. Листки тонкі, плоскі, довжиною від 3 до 40 см, пофарбовані темно-зеленим кольором, а суцвіття являють собою нещільний колос висотою до 20 см, який багаторазово розгалужується наприкінці червня–початку липня. Культура відрізняється високою стійкістю до посухи та морозу: сходи з’являються при температурі 4–5 °C, а рослина зберігає продуктивність навіть під час тривалих періодів низької вологості.
Костриця безоста є цінною кормовою рослиною завдяки високим показникам врожайності та поживності. Зелена маса досягає 300–400 центнерів на гектар, сіно – 70–80 центнерів, а насіння – 7–10 центнерів. При вирощуванні без зрошення можна отримати до 45 ц/га сіна, при поливі – до 60 ц/га. Насіння в середньому важить 3,7 г і містить сплюснуті зерна довжиною 8–12 мм. Культура добре підходить для створення багаторічних пасовищ, а також використовується як попередник зернових культур, що пригнічує бур’яни та покращує структуру ґрунту.
Для посіву костриця безоста віддає перевагу суглинистим чорноземам, слабокислим і нейтральним ґрунтам, а також осушеним болотам. Норма висіву в чистому вигляді становить 25–30 кг/га, у травосуміші – 10–15 кг/га. Насіння висівають рядковим способом з міжряддями шириною 20–40 см; при посусі ширину можна збільшити. Культура може вирощуватися як навесні, так і восени, а також до червня місяця. Скошування можливе кілька разів за сезон, але не більше трьох разів у літній період, з мінімальною висотою пагонів 60 см.
Костриця безоста відрізняється стійкістю до посухи та низької поживності ґрунту, однак погано переносить надлишок вологи. Тому полив можливий лише в періоди сухості. Завдяки своїм характеристикам рослина широко використовується як кормова трава, а також у ландшафтному дизайні для укріплення схилів і обрамлення газонів.
