Соя (лат. Glycine max) — це важлива сільськогосподарська культура з родини бобових, широко вирощувана в різних регіонах світу, включаючи Східну Азію, Австралію, Америку та Європу. Батьківщиною сої вважається Східна Азія, де вона відома з давніх часів. Насіння сої, або соєві боби, відрізняються високим вмістом рослинного білка — в середньому близько 40 % від маси насінини, а у деяких сортів досягають 48–50 %. Завдяки цьому соя є цінним джерелом білка і часто використовується як доступна та ефективна альтернатива м’ясу, що особливо важливо для вегетаріанців і людей, які дотримуються дієт з обмеженням тваринного білка. Крім того, соя містить вітаміни групи В, А, С, Е, а також широкий спектр макро- та мікроелементів, таких як калій, кальцій, магній, залізо, йод і цинк, що робить її корисною для здоров’я.
Соя має широке застосування в харчовій промисловості: з неї виробляють соєві соуси, сир тофу, борошно, молоко, олію та різні солодощі. Окрім харчового використання, соя затребувана у тваринництві, де з неї отримують шрот і макуху — побічні продукти після екстракції олії, що використовуються як високоякісний корм для тварин. Це робить сою універсальною культурою, важливою як для харчування людини, так і для годування худоби.
В останні роки значне поширення набула генетично модифікована (ГМ) соя, особливо в таких країнах, як Австралія, США, Канада та Аргентина. В Україні також спостерігається зростання виробництва ГМ-сої, що пов’язано з її економічною вигодою. Вирощування ГМ-сої дозволяє знизити витрати на гербіциди та механічну обробку ґрунту, спрощує боротьбу з бур’янами і підвищує врожайність завдяки більш рівномірному розподілу насіння при посіві. Використання гербіцидів на основі гліфосатів скорочує необхідність міжрядних обробок, що знижує собівартість виробництва приблизно на 15–20 %. Таким чином, ГМ-соя сприяє підвищенню продуктивності та рентабельності аграрного виробництва.
