Сорт ультрараннього терміну дозрівання, отриманий у філіалі ВИР «Полярна дослідницька станція» від схрещування форми (Ігарка х Стахановка Алтаю) з сортом Імандра. Автор С.Д. Єльсаков. У 1992 р. включений до Держреєстру сортів, допущених до використання в Північному регіоні.
Кущ слаборослий, слабораскидистий, густий. Пагони, що ростуть, товсті, прямі, із середнім антоціановим забарвленням, мало опушені. Брунька велика, яйцеподібна, верхівка загострена, неокрашена, щільна.
Лист трилопатевий, з дрібними вирізами, великий, зелений. Пластинка листа гола, матова, шкіряста, гладка, опукла. Верхівка лопатей тупа, кут між центральними жилками бічних лопатей тупий. Базальні лопаті не виражені. Основа листа серцеподібна із середньою виїмкою. Зубці тупі, довгі. Черешок короткий, середньої товщини, зелений.
Квітки великі, рожеві. Зав'язь гола, неопушена. Форма зав'язі округла без граней. Китиця коротка (4-7 см), ягоди розташовані компактно по 4-6 штук у китиці. Вісь китиці товста, пряма.
Ягоди дуже великі (1,5-1,8 г), округлі, одномірні, темно-бурі, неопушені, з приємним кисло-солодким смаком (4,8 бала) і ароматом, призначення універсальне. Шкірка тонка, відрив сухий. Чашечка невелика, закрита. Плодоніжка середня, зелена, тонка. Хімічний склад: сухі речовини — 12,2%, сума цукрів — 6,2%, органічні кислоти — 4,5%, аскорбінова кислота — 140,0 мг/100 г.
Сорт високозимостійкий, самоплідний (67-70%), середня врожайність 11,5 т/га (3,5 кг/кущ), має польову стійкість до антракнозу і септоріозу, слабо уражується пильщиком і клопом плезіокорисом.
Переваги сорту: ультраранньостиглий, врожайний, стійкий до антракнозу і септоріозу, хороші смакові якості.
Недоліки сорту: нестійкий до борошнистої роси, при повному дозріванні ягоди обсипаються.
