Льон — багаторічна трав’яниста рослина, що досягає висоти до 50 сантиметрів, з тонким смарагдовим листям і ніжними блакитними квітами. Він віддає перевагу сонячним ділянкам із легкими ґрунтами та вирізняється невибагливістю, стійкістю до посухи та здатністю переносити незначні заморозки. Насіння льону зазвичай висівають під зиму, але можливий і весняний посів у відкритий ґрунт, після чого сіянці пікірують, витримуючи відстань 5-8 сантиметрів. Цвітіння льону настає на другий рік після сівби та триває в першу половину літа. Існує також різновид льону з великими квітками, який є однорічною рослиною з прямостоячим і розгалуженим стеблом, покритого сидячими черговими листям із загостреними кінцями. Квітки досягають діаметра до 3 сантиметрів і можуть бути карміново-червоними, білими з червоними вічками або блакитними. Вони зібрані в зонтикоподібні пухкі суцвіття, які закриваються в похмуру погоду та розкриваються на сонці. Період цвітіння починається ранньою весною і триває до першої половини жовтня. Після цвітіння на рослині утворюються плоди-коробочки діаметром близько 5 міліметрів, що містять безліч плоских коричневих насінин. Для продовження періоду цвітіння рекомендується періодично зрізати недостиглі коробочки, що стимулює появу нових квітів. Цей вид льону підходить для вирощування на рабатках, альпійських гірках і для зрізу. Льон є однією з найдавніших культурних рослин, широко використовуваних в Україні завдяки сприятливим кліматичним умовам і родючим ґрунтам. Він має багатофункціональність: із нього отримують міцне волокно для текстильної промисловості, корисну олію, насіння з лікарськими властивостями, а також використовують як сидерат. Залежно від призначення, розрізняють прядильний (волокнистий) і масличний типи льону. Перший застосовується для отримання довгого волокна, а другий — для виробництва олії та кормів. Важливими етапами вирощування льону є підготовка ділянки, посів, догляд, збір урожаю та переробка, що забезпечує високу якість і продуктивність культури.