Гіпсофіла – це трав’яниста рослина родини гвоздикових, яка зазвичай проявляється у вигляді напівчагарника з округлою кроною та висотою від 10 до 130 см. Листя вузьке, ланцетне, темно-зелене і блискуче, росте в прикореневих розетках, а пагони майже голі й зелені. У червні на кінцях пагонів з’являються дрібні суцвіття-волоті діаметром 4–8 мм, що нагадують краплі туману або сніжинки; вони часто використовуються для створення моно‑букетів, зокрема весільних.
Гіпсофіла віддає перевагу сонячним місцям і добре дренованим кам’янистим або піщаним ґрунтам із вмістом крейди. Рослина стійка до посухи та морозів, не потребує частого поливу – достатньо невеликих доз у періоди сухості. У зимовий період багаторічники вкриваються мульчею з сухого листя або хмизу, а при посадці ямка повинна бути на 1,5‑размір більшою за кому кореневої системи, із кроком між кущами від 70 до 120 см.
Догляд за гіпсофілою мінімальний: у посушливий період під кущ поливають близько п’яти літрів води на тиждень, під час цвітіння – підживлення зрілою органікою (гній, компост), а восени виконують обрізку під корінь і мульчування пристовбурового кола сухим листям. Рослина не приваблює шкідників і хвороб; однак при щільній посадці може виникнути гниль, тому кущ слід регулярно проріджувати. Гіпсофіла широко використовується в ландшафтному дизайні як фонова рослина, а також в альпінаріях і міксбордерах, де вона гармонійно поєднується з яскравими квітами, такими як чорнобривці, космея та троянди.
Сортові варіанти включають гіпсофілу витончену (роза, кармін, дабл‑стар), волотистий (висота 50–100 см, світло забарвлені квітки, віддає перевагу кам’янистим ґрунтам), повзучу (10–30 см, рожеві, малинові та білі квіти) і ясколковидну різновидність (15–30 см, округла листя, цвітіння в травні). У букеті гіпсофіла зберігає свіжість до 45 днів і часто використовується як сухоцвіт.
