Обмеження на воду в Новому Південному Уельсі залишили лазівку для великих зрошувачів Барвон-Дарлінг
В австралійському штаті Новий Південний Уельс сперечаються про ефективність тимчасового водного ембарго в басейні Дарлінг. Експерти кажуть, що частина великих користувачів і далі може забирати річкову воду через умови ліцензій на позаруслові водойми.
У штаті Новий Південний Уельс загострилася суперечка щодо ефективності тимчасових обмежень на забір води після того, як запаси в системі Menindee Lakes впали до 250 гігалітрів. Саме цей рівень раніше погодили як тригер, що має зберегти приблизно 12 місяців водопостачання для користувачів нижче за течією та для екологічних потреб. Влада запровадила обмеження, щоб утримати воду в системі річки Дарлінг і знизити ризик нових екологічних подій, включно з масовою загибеллю риби та черепах.
Однак експертка з водної політики Меріенн Слеттері з River Integrity Project заявила, що в правилах лишилася суттєва лазівка. За її словами, більшість ліцензій на floodplain harvesting у районі Барвон-Дарлінг містять умову, яка дозволяє забирати воду з природних позаруслових водойм, що наповнюються самою річкою. Це означає, що частина великих операторів фактично й надалі може користуватися річковою водою, попри введене ембарго.
Тимчасову заборону департамент DCCEEW ввів у квітні на підставі Section 324(1) Water Management Act 2000. Вона охоплює долини Барвон-Дарлінг, Гвайдир, Намой, Маккуорі та Border Rivers. Водночас саме ліцензії на floodplain harvesting у Барвон-Дарлінг виявилися винятком: близько 70% таких ліцензій включають доступ до позаруслових басейнів. Слеттері вважає, що це підриває сам сенс обмежень, адже найбільші користувачі зберігають особливо вигідні умови доступу.
Галузь із такою оцінкою не погоджується. Генеральний менеджер Cotton Australia Майкл Мюррей заявив, що заходи, навпаки, дуже ефективно обмежують доступ до води для всіх зрошувачів і що можливі винятки стосуються лише мінімальної частки загального потоку. Утім сама дискусія показала, наскільки конфліктним лишається питання розподілу води між агробізнесом, місцевими громадами та екологією в північній частині басейну Муррей-Дарлінг.
Додаткової ваги критиці надав свіжий звіт інспектора з дотримання водного законодавства Троя Гранта. Він розглянув Northern Basin Toolkit, тобто урядове зобов’язання 2018 року повернути 70 гігалітрів води для довкілля в північному басейні, і дійшов висновку, що схема значною мірою не спрацювала. На його думку, система управління у Новому Південному Уельсі страждає від браку узгодженості, прозорості та підзвітності.
Грант також наголосив, що проблема вже не зводиться лише до прямого викрадення води на фермах. За його словами, великі обсяги води зникають із балансу через слабкий облік і залежність від моделювання замість точного вимірювання фактичного забору. Для аграрного сектору це означає, що дебати про зрошення, ліцензії та контроль в одному з найважливіших сільськогосподарських регіонів Австралії лише посилюватимуться в міру подальшого висихання системи.