Індонезія будує 100 післязбиральних об’єктів, бо рисові резерви вже не вміщаються в наявні склади
Індонезія запускає будівництво 100 об’єктів післязбиральної інфраструктури із сушарками, силосами та переробкою рису, щоб зняти дефіцит зберігання, стабілізувати ціни й краще приймати врожай фермерів.
Індонезія розпочала будівництво 100 об’єктів післязбиральної інфраструктури, включно зі складами, сушарками, рисовими млинами, силосами для рису та кукурудзи, а також сучасними лініями переробки рису. Міністр сільського господарства Анді Амран Сулаїман заявив у Джакарті, що цей проєкт має стати постійним рішенням для зміцнення продовольчої системи країни від виробництва до розподілу. Йдеться не про тимчасовий антикризовий крок, а про довшу перебудову аграрної логістики.
Проєкт фінансується коштом бюджету приблизно на 5 трлн рупій, що джерело оцінило приблизно у 275,6 млн доларів. Нові потужності використовуватимуть для зберігання державних резервів рису, якими керує Bulog. На початок червня ці резерви сягнули 5,3 млн тонн, тоді як власні складські потужності Bulog становлять близько 3 млн тонн. Саме розрив між обсягом запасів і наявним зберіганням став одним із ключових аргументів на користь прискореного будівництва.
Влада пов’язує нові об’єкти не лише зі зберіганням зерна, а й зі стабілізацією ринку. Сулаїман наголосив, що інфраструктура має забезпечити постійну наявність продовольства, рівніший розподіл поставок між регіонами та справедливіші ціни для населення. У матеріалі окремо зазначено, що склади інтегрують із кооперативами Red and White, системою Bulog і програмою безкоштовного поживного харчування, тому проєкт є частиною ширшої державної продовольчої логістики.
Представники Ради регіонів також вказали на глибші проблеми, які цей проєкт має частково закрити. Серед них названо нерівномірну доступність продовольства, особливо у східній Індонезії та на острівних територіях, високі логістичні витрати, вразливість до кліматичних ризиків і потребу зробити розподіл продуктів рівномірнішим та ефективнішим. Нова інфраструктура має допомогти краще приймати врожай місцевих фермерів, скорочувати післязбиральні втрати, довше зберігати якість продукції та посилювати національну мережу продовольчого постачання.
Об’єкти планують розмістити в основних продовольчих вузлах Суматри, Яви, Калімантану, Сулавесі, Балі, Нуса-Тенгари, Малуку та Папуа. Правову основу задає президентський регламент №14 від 2026 року, який доручає Bulog будувати такі потужності по всій країні. Для аграрного сектору це означає, що Індонезія робить ставку не лише на зростання виробництва, а й на післязбиральну інфраструктуру, без якої неможливо ефективно втримувати запаси, згладжувати цінові коливання і вчасно виводити продукцію на ринок.