Заразиха кримська

Заразиха кримська (Orobanche cyrnea) — це квітуча паразитична рослина, що належить до родини Вовчкові (Orobanchaceae), яка не культивується в сільському господарстві.

На відміну від звичайних культур, цей організм не здійснює фотосинтез, оскільки у нього відсутній хлорофіл, тому він повністю покладається на поживні речовини господаря.

Життєвий цикл починається зі складної взаємодії між насінням паразита та кореневими виділеннями рослин, які містять специфічні сполуки для стимуляції проростання.

Насіння здатне зберігатися в ґрунті протягом багатьох років, формуючи потужний «банк насіння», що робить боротьбу з ним надзвичайно складним завданням.

Поява надземної частини паразита свідчить про те, що глибока інтеграція в кореневу систему вже відбулася і рослина-господар зазнала суттєвих втрат енергії.

Для успішного розвитку заразисі потрібна наявність висхідної культури, яка слугує джерелом вуглеводів, мінеральних солей та води.

Температурний режим має критичне значення: високі літні температури сприяють інтенсивному розмноженню та швидкому утворенню капсул з насінням.

Тип ґрунту не є обмежувальним фактором, паразит успішно адаптується до різних умов, за умови присутності в ґрунті кореневої системи чутливих рослин.

Важливим екологічним аспектом є рівень вологості, який необхідний для проростання насіння та формування гаусторій, якими паразит прикріплюється до коріння.

Агротехніка боротьби з цим об'єктом базується на використанні сівозмін та специфічних гербіцидних технологій, що впливають на метаболізм паразита.

Головною загрозою заразиха кримська є для посівів соняшнику, де вона може знищити значну частину врожаю при високому рівні інфекційного фону.

Рослина-паразит виснажує запаси поживних речовин, через що культурна рослина не здатна сформувати повноцінне суцвіття та виконане насіння.

Через високу насіннєву продуктивність одного екземпляра (до сотень тисяч насінин), вогнища зараження розширюються дуже стрімко при недотриманні карантинних правил.

Боротьба ускладнюється тим, що значна частина життя паразит проводить під землею, стаючи недоступним для більшості методів механічної обробки.

• Генетична стійкість гібридів підсолнечника.
• Використання гербіцидів з імідазолінонової групи.
• Дотримання просторової ізоляції на полях.