Сланоягідникові

Географічне поширення цих рослин охоплює практично всі кліматичні зони, проте найбільше розмаїття спостерігається в тропічних та помірних поясах Південної півкулі. У сільському господарстві ці культури не вирощуються для отримання продукції харчування, проте мають значення в галузі аквакультури та декоративного садівництва для оформлення штучних ландшафтів.

З точки зору ботаніки, ці рослини мають добре розвинену аеренхіму, що дозволяє їм виживати в умовах дефіциту кисню у воді. Листя часто пірчасторозсічене, що збільшує площу поверхні для фотосинтезу та газообміну. Розмноження відбувається як насінням, так і шляхом фрагментації стебел, що робить їх дуже витривалими у дикій природі.

Вимоги до агротехніки включають забезпечення стабільного мінерального живлення та достатньої інтенсивності світла. У закритих штучних системах важливо контролювати рівень вуглекислого газу та поживних солей у воді. Надмірне зростання може призвести до зниження рівня кисню вночі, тому в умовах аквакультури необхідний періодичний викіс та проріджування.

Основні напрямки використання включають озеленення акваріумів та створення біологічних фільтрів у декоративних водоймах. Типовими хворобами є гнилі, що виникають через надлишок органіки у воді. Серед шкідників виділяють деяких комах, які пошкоджують верхівки пагонів, що потребує інтегрованого підходу до догляду за рослинами без використання агресивної хімії.