Селера коренева

Селера коренева характеризується тривалим вегетаційним періодом, який триває від 140 до 200 днів. Через це в Україні культуру вирощують переважно розсадним способом.

Насіння на розсаду висівають у лютому або на початку березня. Воно дуже дрібне, тому його лише злегка притискають до вологого ґрунту, не засипаючи шаром землі.

Пікіровка сіянців є обов’язковим етапом, що дозволяє сформувати потужну кореневу систему та запобігти витягуванню рослин до моменту пересадки.

Висаджувати розсаду у відкритий ґрунт слід у другій половині травня, коли мине загроза нічних заморозків, які стимулюють утворення квітконосів.

Рекомендована схема посадки передбачає відстань близько 30 см між рослинами та 40-50 см у міжряддях для забезпечення достатнього простору для росту.

Культура належить до родини Селерові (Apiaceae) і вимагає родючих, пухких ґрунтів з достатнім вмістом органічних речовин та нейтральною реакцією.

Селера дуже вимоглива до вологості ґрунту протягом усього періоду вегетації. Будь-який дефіцит води негативно позначається на формуванні та якості коренеплоду.

Оптимальна температура для нормального росту становить 18–22°C. Рослина погано переносить тривале похолодання, що призводить до стрілкування.

Місце для посадки має бути добре освітленим, оскільки при недостатньому рівні сонячного світла коренеплоди розвиваються кволими та дрібними.

Протягом літа необхідно систематично розпушувати ґрунт і відгортати землю від верхньої частини коренеплоду, щоб він став великим та рівним.

Урожайність кореневої селери залежить від сорту, погодних умов та дотримання технології підживлення протягом усього сезону вирощування.

При дотриманні належної агротехніки середня врожайність складає від 2 до 5 кілограмів з квадратного метра корисної площі городу чи поля.

Сучасні селекційні гібриди відзначаються високою стійкістю до хвороб та здатністю формувати великі коренеплоди з мінімальною кількістю бічних коренів.

Маса одного товарного коренеплоду може коливатися від 200 до 800 грамів, залежно від умов живлення та вологозабезпечення рослин.

Для отримання стабільно високих результатів рекомендується проводити регулярні підживлення комплексними добривами, багатими на калій та фосфор.

Серед хвороб найбільшої шкоди завдає септоріоз, який проявляється у вигляді плям на листі та поступово знищує всю вегетативну масу рослини.

Коренева гниль виникає через надмірне перезволоження ґрунту або погану аерацію, що призводить до загнивання нижньої частини рослини в ґрунті.

Шкідники, такі як морквяна муха, можуть сильно пошкодити коренеплоди, прокладаючи в них ходи, що робить продукт непридатним для тривалого зберігання.

Попелиця також може атакувати молоду селеру, що призводить до скручування листя та виснаження всієї рослини в ранній період розвитку.

• Дотримання сівозміни: не вирощувати після споріднених культур.
• Використання лише здорового посівного матеріалу.
• Проведення профілактичних обробок біологічними засобами захисту.

Збір врожаю кореневої селери планують на пізню осінь, перед настанням стійких морозів, щоб дати коренеплодам максимально набрати масу.

Під час викопування важливо бути обережними, щоб не порізати лопатою коренеплоди, оскільки пошкодження провокують швидке псування продукції.

Ботву після збору обрізають, залишаючи невеликі «пеньки», що допомагає краще зберегти коренеплоди в зимовий період без зайвого випаровування вологи.

Коренеплоди очищають від залишків землі та просушують у прохолодному приміщенні протягом кількох днів, захищаючи від прямого сонячного проміння.

Зберігати врожай слід при температурі близько 0–2°C у піску або ящиках, що забезпечують добру вентиляцію повітря протягом усієї зими.