Антинорія острівна

Антинорія острівна (Antinoria insularis) належить до родини Тонконогові, або Злаки (Poaceae). Це невелика однорічна рослина, що за своїми морфологічними ознаками тісно пов'язана з представниками роду Aira.

Природне поширення цього виду обмежене островами Середземного моря, зокрема Сардинією та Корсикою. Рослина пристосована до життя в умовах бідних ґрунтів та специфічного морського клімату.

Культура висуває особливі вимоги до освітлення та структури ґрунту. Для успішного розвитку їй необхідні добре аеровані субстрати з низьким рівнем залягання ґрунтових вод.

Рослина характеризується високою стійкістю до прямого сонячного проміння, проте дуже вразлива до конкуренції з боку високих трав, що затінюють її в ранній період вегетації.

Хоча вона не є масовою сільськогосподарською культурою, антинорія острівна відіграє роль у формуванні флористичного складу природних луків, які використовуються для екстенсивного тваринництва.

Зміна природних екосистем внаслідок інтенсивної господарської діяльності людини є головним фактором ризику для стабільності популяцій цього злаку.

Надмірний випас худоби на островах призводить до механічного пошкодження дернини, що унеможливлює природне самовідновлення та поширення насіння антинорії.

Поширення інвазивних видів рослин, що швидше адаптуються до змін середовища, створює загрозу витіснення антинорії з її споконвічних місць існування.

Фітопатологічні ризики пов'язані насамперед із грибковими захворюваннями, що активізуються під час підвищеної вологості повітря навесні.

Пошкодження шкідниками, зокрема сисними комахами, може призвести до ослаблення рослини та зниження її життєздатності в посушливі роки.