Смугаста мозаїка пшениці

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді світло-зелених або жовтих смуг, які чітко видно вздовж жилок на листках пшениці.

Згодом листки стають хлоротичними, спостерігається їх деформація, скручування та передчасне відмирання тканин.

Хворі рослини сильно відстають у рості, мають пригнічений вигляд та не утворюють нормальної кількості продуктивних стебел.

Уражений колос часто деформується, стає стерильним або утворює щупле, недорозвинене зерно, що суттєво знижує показники врожайності.

• Характерна мозаїчність та смугастість листків.
• Карликовість та відставання у розвитку.
• Незграбність колосових колосків.
• Зниження інтенсивності кущення.

Збудником хвороби є вірус Wheat streak mosaic virus (WSMV), який належить до родини Potyviridae. Це небезпечний патоген, що вражає клітини рослин та порушує їхній фізіологічний розвиток.

Вірусні частинки мають форму гнучких ниток. Вони системно поширюються по всіх органах рослини-господаря через провідні тканини.

Основним переносником вірусу є пшеничний кліщ Aceria tosichella, який харчується соком інфікованих рослин і передає вірус здоровим особинам.

Вірус не зберігається в ґрунті самостійно, але успішно зимує в тканинах озимих культур, диких злаків та падалиці пшениці.

Біологія патогену тісно пов'язана з життєвим циклом кліща, що робить контроль над переносником ключовим елементом фітосанітарного захисту.

Розвиток інфекції стимулюється тривалою теплою осінню, яка сприяє швидкому розмноженню пшеничного кліща та його активному переміщенню на посіви.

Наявність падалиці зернових від попереднього врожаю створює сприятливі умови для накопичення та поширення вірусу в агроценозах.

Суха та спекотна погода влітку сприяє виживанню популяції кліщів на залишках рослин, що підвищує ризик інфікування посівів озимих на початку сезону.

Вітер виступає основним фактором поширення кліщів, які переносять вірус на великі відстані між полями.

Оптимальні температурні умови для розвитку вірусу та його переносника лежать у межах 20–25°C, що визначає пікові періоди зараження.

Вредоносність хвороби надзвичайно висока, оскільки вона вражає судинну систему рослини, що призводить до загального виснаження та різкого падіння продуктивності.

При ранньому інфікуванні втрати врожаю можуть сягати 100%, оскільки рослини не здатні сформувати товарне зерно.

Окрім втрати кількості, спостерігається погіршення якості зерна: воно стає дрібним, з низьким вмістом білка та клейковини.

Заражені посіви часто піддаються атаці вторинних патогенів, що ще більше посилює негативний вплив на здоров'я культури.

Хвороба має осередковий характер поширення, що ускладнює проведення вибіркових захисних заходів.

Основний метод боротьби — агротехнічний, спрямований на знищення «зеленого моста» шляхом глибокої оранки та повного знищення падалиці.

Дотримання просторової ізоляції між полями минулого року та новими посівами є обов'язковою умовою для стримування поширення кліща.

Коригування строків посіву озимих дозволяє уникнути збігу етапів розвитку молодих сходів з піком міграційної активності пшеничного кліща.

Хімічний захист ефективний лише проти популяцій кліща, проте через особливості його біології застосування акарицидів у промислових масштабах є обмеженим.

Створення та впровадження стійких сортів залишається найбільш ефективним та екологічно безпечним стратегічним рішенням проти цієї хвороби.