Рімовірус

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді світло-зелених або жовтуватих переривчастих смуг уздовж жилок листка.

Згодом ці смуги можуть об’єднуватися, охоплюючи всю листкову пластинку, що призводить до загального хлорозу рослини.

Рослини, уражені рімовірусом, суттєво відстають у рості, спостерігається їх карликовість та пожовтіння тканин.

У хворих рослин виявляється порушення нормального розвитку колоса, часто колосся деформується або залишається недорозвиненим.

За інтенсивного зараження спостерігається значне зменшення площі активної фотосинтетичної поверхні, що послаблює рослину.

Рімовірус (лат. Rymovirus) — це рід вірусів родини Potyviridae, що вражають переважно злакові культури.

Найбільш відомим представником є вірус смугастої мозаїки пшениці, який має ниткоподібну форму часток.

Ці віруси є внутрішньоклітинними паразитами, які використовують ресурси рослини-господаря для власного відтворення.

Рімовіруси не передаються через ґрунт або механічним пошкодженням тканин у природних умовах.

Основним вектором передачі є чотириногий кліщ Aceria tosichella, який розносить інфекцію від хворих рослин до здорових під час живлення.

Розвиток інфекції тісно пов'язаний з популяцією кліща, який активно розмножується в умовах тепла та низької вологості.

Основним джерелом вірусу між сезонами є падалиця зернових та дикорослі злаки, де вірус та його переносник зимують.

Ранні посіви озимих культур створюють сприятливі умови для переходу кліщів з пожнивних решток на посіви.

Міграція кліщів здійснюється за допомогою вітру, що сприяє швидкому поширенню хвороби на великі відстані.

Погодні умови, що сприяють тривалій вегетації падалиці, забезпечують накопичення вірусу перед початком осінньої посівної.

Рімовірус завдає значної шкоди врожаю, знижуючи як кількість, так і якість зерна, що збирається з уражених площ.

Вірусна інфекція призводить до формування щуплого зерна з низькими показниками маси тисячі насінин.

Значне ураження посівів призводить до нерівномірного достигання, що ускладнює процес збирання врожаю.

Пошкоджені рослини мають вищий рівень вразливості до вторинних інфекцій та несприятливих факторів середовища.

Економічні втрати від епіфітотій цього вірусу можуть бути катастрофічними для агропідприємств, що спеціалізуються на вирощуванні пшениці.

Найважливішим заходом боротьби є знищення падалиці зернових культур за допомогою агротехнічних методів обробітку ґрунту.

Рекомендується дотримуватися оптимальних термінів посіву озимих, щоб уникнути періоду масової активності кліщів-переносників.

Використання стійких до вірусу та кліща сортів є найбільш ефективним способом захисту посівів у довгостроковій перспективі.

У разі необхідності застосовуються хімічні засоби для боротьби з переносником на краях полів, де спостерігається найбільша концентрація кліщів.

• Обов'язкове проведення дискування стерні одразу після збирання врожаю.
• Використання чистого від вірусів насіннєвого матеріалу.
• Дотримання просторової ізоляції між полями різних строків сівби.