Мозаїка сорго

Типовою ознакою ураження є поява на листках характерного мозаїчного візерунка, що складається з чергування світло-зелених та темно-зелених плям або смуг.

У хворих рослин спостерігається уповільнення росту, скорочення довжини міжвузлів та загальна карликовість, що значно погіршує зовнішній вигляд та фізіологічний стан посівів.

Листя може деформуватися, ставати зморшкуватим або скручуватися, а на пізніх стадіях інфекції можуть виникати некротичні ділянки, що призводять до передчасного відмирання тканин.

Розвиток метелок у хворих рослин відбувається із запізненням, вони часто виходять недорозвиненими, з ознаками неповної фертильності колосків.

• Світло-зелена мозаїка на молодих листках.
• Деформація листової пластинки.
• Затримка викидання волоті.
• Некротичні штрихи по жилках.

Збудником захворювання є вірус мозаїки сорго, який належить до роду Potyvirus. Це фітопатоген, що має ниткоподібну форму віріонів та передається як механічним шляхом, так і через заражене насіння.

Основним природним резервуаром вірусу є багаторічні бур'яни, зокрема гумай (сорго алепське). Саме на цих рослинах вірус перезимовує та накопичується протягом вегетаційного періоду.

Передача патогену від хворих рослин до здорових часто здійснюється різними видами попелиць, які стають активними носіями інфекції, перелітаючи з бур'янів на молоді посіви культурних рослин.

Внутрішньоклітинна реплікація вірусу відбувається за рахунок використання генетичного апарату клітин господаря, що призводить до системного ураження всіх органів рослини.

Висока біологічна агресивність вірусу пояснюється його здатністю швидко адаптуватися до умов середовища та розмножуватися в широкому діапазоні температур, властивих зонам вирощування сорго.

Шкодочинність вірусу полягає у суттєвому зниженні врожайності зерна та зеленої маси. Заражені посіви втрачають здатність до нормального наливу зернівок.

Рослини стають менш стійкими до негативних кліматичних умов, таких як посуха, через порушення водообміну та метаболічних процесів, спричинених вірусною інфекцією.

Якість насіннєвого матеріалу різко погіршується: зменшується маса тисячі зерен, знижується енергія проростання та схожість у наступні роки.

В умовах епіфітотії можлива втрата до половини очікуваного врожаю, що робить вирощування культури економічно невигідним без проведення комплексу захисних заходів.

Зниження вмісту цукрів та поживних речовин у рослинній масі робить уражений врожай менш цінним для використання у якості корму для сільськогосподарських тварин.

Головним заходом профілактики є використання якісного, перевіреного на наявність вірусів насіннєвого матеріалу, що виключає джерело інфекції на старті вегетації.

Боротьба з бур'янами, особливо з гумаєм, є обов'язковою умовою, оскільки ці рослини є головним місцем збереження інфекції у міжсезоння.

Використання інсектицидних обробок у посівах для обмеження чисельності попелиць дозволяє розірвати ланцюг передачі вірусу та зменшити поширення хвороби по полю.

Дотримання просторової ізоляції між новими посівами та старими, потенційно ураженими ділянками, значно знижує ризик вторинного зараження культури.

Впровадження науково обґрунтованої сівозміни допомагає мінімізувати накопичення інфекційного фону, роблячи поле більш безпечним для вирощування сорго.