Ризоманія цукрового буряка

Головним діагностичним симптомом ризоманії є інтенсивне розгалуження головного кореня, що надає йому вигляду «бороди».

Надземна частина рослин стає пригніченою: листки дрібніють, набувають жовтуватого відтінку, часто спостерігається некроз жилок.

Коренеплоди сильно деформуються, їхня нижня частина витончується, а при розрізі видно темне забарвлення судинних пучків.

Посіви на заражених ділянках мають нерівномірний вигляд, з осередками відсталих у рості рослин, які швидко в’януть.

У запущених випадках рослини виглядають як при дефіциті мінерального живлення, проте внесення добрив не покращує їхній стан.

Збудником хвороби є вірус некротичної жовтяниці жилок буряка (Beet necrotic yellow vein virus — BNYVV), що належить до роду Pomovirus.

Вірус має паличкоподібну форму частинок і містить одноланцюгову РНК, при цьому він не може самостійно переміщуватися у ґрунтовому середовищі.

Роль переносника виконує ґрунтовий плазмодіофороміцет Polymyxa betae, який паразитує на корінні багатьох рослин.

Вірус накопичується в спорах гриба, які мають надзвичайну стійкість до несприятливих умов і можуть зберігатися в ґрунті багато років.

Ураження коріння молодих рослин відбувається тоді, коли зооспори гриба впорскують вірус у тканини під час свого життєвого циклу.

Розвиток захворювання провокується надмірною вологістю ґрунту, що є критично важливим для активності переносника Polymyxa betae.

Оптимальні температурні умови для інфікування знаходяться в межах 20–25 градусів за Цельсієм, що відповідає періоду активного росту культури.

Ущільнені, перезволожені ґрунти з поганою аерацією створюють ідеальне середовище для розмноження спор гриба-переносника.

Міграція вірусу на нові території відбувається переважно з частинками ґрунту, що переносяться технікою або стічними водами.

Чим довше на полі зберігається висока вологість, тим більша ймовірність швидкого поширення хвороби по всій площі посіву.

Ризоманія спричиняє величезні економічні збитки, знижуючи врожайність цукрового буряка на 50% і більше залежно від ступеня ураження.

Хвороба значно зменшує вихід цукру, оскільки вміст сахарози в уражених коренеплодах різко падає через метаболічні порушення.

Уражений урожай має низькі показники якості, що створює великі проблеми при переробці на цукрових заводах.

Поля, заражені цим вірусом, стають непридатними для вирощування чутливих сортів на тривалий час, оскільки спори гриба живуть у ґрунті десятиліттями.

Зменшення маси коренеплодів робить вирощування культури на заражених ґрунтах фінансово збитковим без застосування специфічних заходів.

Найбільш надійним способом захисту на сьогодні є використання сучасних високопродуктивних гібридів, стійких до ризоманії.

Дотримання сівозміни з інтервалом у вирощуванні буряка не менше 5–7 років допомагає зменшити інфекційний фон.

Обов'язковим заходом є ретельне очищення техніки від ґрунту після роботи на уражених ділянках для запобігання поширенню спор.

Покращення дренажу та вирівнювання поверхні поля сприяють зниженню вологості, що пригнічує активність переносника вірусу.

Варто контролювати бур’яни, які можуть виступати проміжними господарями для гриба Polymyxa betae у системі сівозміни.