Вірус кільцевої плямистості арахісу

Симптоматика проявляється у вигляді появи хлоротичних кілець або концентричних ліній на листках арахісу, що є класичною ознакою даного вірусного захворювання.

У міру розвитку інфекції на місці плям можуть утворюватися некротичні ділянки, що призводить до відмирання тканин листа, його скручування та передчасного опадання.

Спостерігається системне ураження рослини: виражене відставання у рості, деформація стебел, вкорочення міжвузлів та загальна пригніченість вегетативних органів.

Квітки та плоди хворих рослин часто піддаються деформації, що супроводжується зниженням кількості бобів та зміною забарвлення насіння.

• Поява хлоротичних кілець на листкових пластинках.
• Некротичні плями, що зливаються.
• Карликовість та уповільнення темпів розвитку.
• Деформація бобів та насіння.
• Світло-зелена мозаїчність молодих листків.

Збудником захворювання є вірус кільцевої плямистості арахісу (Peanut ringspot virus, PResV), який належить до роду Orthotospovirus. Цей патоген є внутрішньоклітинним паразитом, що розмножується всередині клітин рослини-господаря.

Вірусні частинки мають складну структуру і містять одноланцюгову РНК. Вони здатні швидко мутувати, що створює серйозні проблеми для виведення стійких сортів сільськогосподарських культур.

Основним способом поширення вірусу в природі є передача через комах-векторів, зокрема різних видів трипсів, які поглинають вірус разом із соком хворої рослини.

Передача інфекції відбувається під час живлення комахи, при цьому вірус здатний зберігатися в організмі вектора протягом тривалого часу, забезпечуючи вторинне зараження посівів.

Механічна передача вірусу через сільськогосподарський інвентар або при тісному контакті пошкоджених тканин також відіграє роль у поширенні хвороби, хоча й меншу, ніж біологічні вектори.

Активний розвиток хвороби тісно пов'язаний із кліматичними умовами, які сприяють розмноженню трипсів, а саме високими температурами повітря та низькою вологістю.

Наявність резерваторів вірусу серед дикорослих видів бур'янів поблизу полів створює постійне джерело інфекції, звідки комахи переносять патоген на культурні посіви.

Порушення агротехнічних вимог, таких як недотримання просторової ізоляції від вразливих культур, суттєво пришвидшує поширення вірусу в межах одного поля.

Сприятливим фактором є наявність послідовних хвиль появи молодих поколінь трипсів, які активно заселяють молоді пагони арахісу в період вегетації.

Ступінь ураженості посівів також залежить від стану здоров'я рослин — ослаблені посіви внаслідок посухи чи дефіциту мікроелементів швидше піддаються вірусній інвазії.

Шкодочинність вірусу кільцевої плямистості арахісу полягає у значному скороченні загальної біомаси рослин та втраті потенціалу врожайності на рівні окремого поля.

Інфіковані рослини продукують меншу кількість бобів, а самі плоди часто не відповідають стандартам якості, що унеможливлює їх використання для переробки чи продажу.

Захворювання негативно впливає на фізіологічні процеси в рослині, знижуючи ефективність фотосинтезу, що призводить до загального виснаження та зниження стійкості до інших патогенів.

Витрати фермерів на боротьбу з переносниками вірусу суттєво підвищують собівартість вирощування культури, що робить цей вірус небезпечним економічним фактором.

Тривале перебування вірусу в агроценозі призводить до накопичення інфекційного фону, що робить вирощування арахісу на конкретній ділянці збитковим без докорінної зміни стратегії захисту.

Важливим елементом контролю є застосування інсектицидів для системного знищення популяцій трипсів як основних переносників патогена протягом критичних фаз росту.

Проведення регулярних прополок та контроль чисельності бур'янів навколо полів дозволяє зменшити кількість природних резервуарів вірусу.

Використання якісного, вірусонегативного насіннєвого матеріалу є запорукою успішного старту, оскільки це мінімізує початковий інфекційний навантаження на поле.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція від полів з чутливими культурами (овочеві, декоративні) знижує ризик міграції трипсів-векторів.

Моніторинг посівів з метою вчасного виявлення та видалення перших хворих рослин дозволяє локалізувати вогнище інфекції та запобігти її масовому поширенню.