Карликовість пшениці

Головним симптомом є карликовість: рослини сильно відстають у рості, набуваючи вигляду пригнічених кущиків із вкороченими міжвузлями.

Листя змінює забарвлення на хлоротичне, жовте або навіть червонувате, особливо на кінчиках. Листова пластинка стає жорсткою та вужчою, ніж у здорових рослин.

Відзначається надмірне кущіння, проте сформовані пагони є слабкими, низькорослими та часто не здатними до виходу в трубку або нормального колосіння.

Колоски часто залишаються недорозвиненими, деформованими або порожніми, що призводить до критичного зниження врожайності зерна.

На полі хвороба проявляється появою ділянок із пригніченими рослинами, що виглядають як «плями», де спостерігається нерівномірний розвиток посіву.

Збудником цієї хвороби є вірус Mastrevirus tritici, який належить до родини Geminiviridae. Це патоген з одноланцюговою ДНК, що вражає злакові культури в різних агрокліматичних зонах.

Переносником вірусу є комахи, зокрема цикадки, які харчуються соком хворих рослин і переносять інфекцію на здорові посіви. Вірус може тривалий час зберігатися в організмі комахи-переносника.

Патоген локалізується у флоемі, де порушує метаболічні процеси та транспорт поживних речовин, що призводить до загального пригнічення життєдіяльності рослини.

Коло господарів вірусу охоплює переважно пшеницю, але він також може розмножуватися на багатьох видах диких злакових трав, що ускладнює контроль хвороби.

Циркуляція вірусу в природі залежить від взаємодії «вірус — переносник — рослина-господар», що зумовлює осередковий характер поширення інфекції на полях.

Масове поширення хвороби залежить від міграційної активності цикадок, які є переносниками патогену. Тепла та суха осінь сприяє швидкому розмноженню комах.

Ранні посіви озимини часто стають найбільш вразливими, оскільки сходи з'являються саме в період високої активності переносників у природі.

Наявність бур'янів навколо полів сприяє збереженню резервуарів вірусу, з яких комахи мігрують безпосередньо на посіви пшениці.

Агротехнічні умови, що стимулюють швидке зростання щільності популяції шкідників, є критичними чинниками ризику розвитку епіфітотій.

Порушення сівозміни та використання мінімального обробітку ґрунту можуть сприяти накопиченню інфекційного фону в агроценозах.

Вплив хвороби призводить до значних втрат врожаю через зменшення кількості та якості зерна, яке часто не відповідає стандартам якості.

Рослини, уражені вірусом, значно гірше переносять зиму, що спричиняє розрідження посівів та необхідність проведення пересіву на значних площах.

Порушення фізіологічних процесів призводить до зниження вмісту білка та клейковини в зерні, що суттєво знижує його ринкову ціну.

Економічні втрати складаються не лише з прямого незбору зерна, а й з витрат на додаткові інсектицидні обробки та можливі витрати на заміну культури.

Вірусна інфекція послаблює імунітет пшениці, роблячи її більш сприйнятливою до вторинних інфекцій та інших несприятливих факторів середовища.

Захист посівів базується на комплексному підході, де першочерговим є контроль чисельності комах-переносників за допомогою сучасних інсектицидів.

Важливим заходом є дотримання рекомендованих термінів посіву, що дозволяє уникнути збігу етапів розвитку сходів із періодом найвищої активності цикадок.

Систематичне знищення бур'янів та падалиці є обов'язковим для ліквідації джерел інфекції та місць розмноження комах у міжсезоння.

Впровадження стійких до вірусу сортів пшениці дозволяє суттєво знизити ризик ураження навіть за наявності переносників на полі.

• Використання насіння, обробленого системними інсектицидами.
• Моніторинг полів на наявність переносників у осінній період.
• Дотримання просторової ізоляції від старих посівів.
• Видалення бур'янів навколо полів.