Вірус мозаїки сої

Симптоматика захворювання дуже різноманітна і залежить від штаму вірусу, сорту сої та фази розвитку рослини на момент інфікування. Найбільш типовим проявом є мозаїчний візерунок на листках.

Листки уражених рослин часто стають зморшкуватими, їх краї загинаються донизу, спостерігається деформація пластинки. Забарвлення стає нерівномірним — чергуються темно-зелені та світло-жовті ділянки.

Уповільнення росту є характерним для заражених рослин. Вони виглядають пригніченими, мають короткі міжвузля, а загальна висота стебла помітно менша порівняно зі здоровими екземплярами.

Під час цвітіння вірус може викликати абортність (опадання) квіток та утворення деформованих бобів. На насінні часто утворюється характерна пігментація навколо рубчика, яка за кольором відрізняється від основного забарвлення оболонки.

• Мозаїчна плямистість та хлороз листя.
• Деформація та зморшкуватість листової пластинки.
• Затримка росту та розвиток карликовості.
• Зниження кількості бобів та насіння в них.
• Зміна кольору рубчика на насінні.

Збудником захворювання є вірус мозаїки сої (Soybean mosaic virus, SMV), що належить до роду Gammacarmovirus. Це один з найбільш поширених та небезпечних вірусів, що уражують посіви сої в усьому світі.

Головним шляхом передачі інфекції є використання зараженого насіння. Вірус локалізується в ембріоні насіння, тому навіть при зовнішньому здоровому вигляді посівний матеріал може стати джерелом епіфітотії.

У польових умовах вірус переноситься понад 30 видами попелиць, які під час живлення на хворих рослинах підхоплюють вірус і переносять його на здорові сходи. Патоген має нестійку (напівперсистентну) форму передачі.

Вірус здатен уражувати широке коло рослин, проте найбільшої шкоди він завдає саме культурі сої. Він викликає системну інфекцію, проникаючи в усі органи рослини, включаючи насіння.

Висока здатність вірусу до мутацій призводить до появи нових патотипів, що значно ускладнює завдання селекціонерів зі створення стійких сортів.

Розвитку хвороби сприяє тепла погода, яка прискорює цикл розвитку попелиць, що є основними переносниками вірусу в посівах. Найбільш активно поширення відбувається в червні-липні.

Важливим чинником є початковий рівень інфекції в насінні. Якщо відсоток заражених насінин у посівній партії високий, то осередки хвороби з'являються на полі одразу після появи сходів.

Наявність бур'янів, особливо родини бобових, створює умови для перезимівлі та розмноження вірусу в міжсезоння, що забезпечує постійний резерват інфекції біля полів.

Порушення сівозміни та вирощування сої в монокультурі призводить до накопичення патогену в ґрунті та поблизу посівних площ, підвищуючи ризик зараження нових посівів.

Густі посіви, які створюють застій повітря, сприяють кращому пересуванню крилатих форм попелиць, що прискорює темпи інфікування здорових рослин.

Шкодочинність вірусу мозаїки сої проявляється в значному недоборі врожаю зерна, що в умовах епіфітотії може досягати 50 відсотків і більше від загального обсягу.

Окрім втрати врожайності, спостерігається погіршення посівних якостей насіння: знижується енергія проростання та схожість, що веде до зрідженості майбутніх посівів.

Зниження вмісту жиру та білка в насінні суттєво погіршує економічну ефективність реалізації врожаю, оскільки така соя менше цінується переробними підприємствами.

Вірусні хвороби роблять посіви сої надзвичайно чутливими до інших патогенів. Грибкові та бактеріальні захворювання частіше уражають рослини, ослаблені мозаїкою, що ще більше посилює пригнічення посівів.

Витрати на проведення додаткових обробок проти шкідників-переносників значно підвищують собівартість продукції, що знижує загальну прибутковість вирощування культури.

Основний захід контролю — це використання для посіву тільки якісного, перевіреного в лабораторіях насіння, яке не містить вірусної інфекції.

Дотримання просторової ізоляції між полями сої поточного року та посівами минулого року дозволяє мінімізувати перенесення вірусу через комах-векторів.

Контроль чисельності попелиць у посівах шляхом застосування інсектицидів у критичні фази розвитку сої дозволяє суттєво обмежити поширення вірусу в середині поля.

Агротехнічні заходи, спрямовані на знищення бур'янів на прилеглих територіях та узбіччях доріг, зменшують кількість джерел первинної інфекції.

Вибір стійких сортів сої для вирощування в регіонах з високим інфекційним фоном є найбільш ефективним стратегічним методом захисту від цього небезпечного захворювання.