Кущистість кеш’ю

Головною ознакою захворювання є надмірна редукція міжвузлів, що призводить до появи густих скупчень пагонів, які нагадують «мітли».

Листя на хворих гілках стає значно меншим за розміром, набуває хлоротичного забарвлення та часто скручується по краях.

Спостерігається інтенсивне утворення численних слабких бічних гілок із пазушних бруньок, що створює ефект «кущистості» крони.

Під час цвітіння квітки деформуються, пелюстки часто набувають зеленого кольору, а зав’язь або не формується, або швидко опадає.

Згодом верхівки пагонів починають відмирати, і дерево поступово втрачає здатність до нормального росту та вегетації.

Збудником цієї хвороби є фітоплазма — спеціалізований мікроорганізм, що паразитує у флоемі рослини-господаря.

Ці патогени не мають клітинної стінки та переміщуються по провідній системі рослини разом із потоком поживних речовин.

Головним біологічним вектором, що переносить інфекцію від дерева до дерева, є комахи-шкідники, зокрема цикадки.

Після того, як комаха живиться соком ураженої рослини, вона стає вірусоносієм на весь період свого життя.

Поширення хвороби на плантаціях відбувається переважно внаслідок міграції інфікованих популяцій комах.

Розвиток патогену тісно пов'язаний із кліматичними умовами, що сприяють активності комах-переносників у тропічних регіонах.

Підвищена вологість повітря та стабільні високі температури стимулюють швидке розмноження цикадок, що провокує спалахи хвороби.

Наявність дикорослих представників родини Анакардієві поблизу плантацій створює резервуари для збереження фітоплазми.

Надмірна густота насаджень значно полегшує переміщення комах між здоровими та хворими деревами кеш'ю.

Відсутність належного догляду за пристовбуровими колами та накопичення бур'янів також сприяють швидкому поширенню інфекції.

Кущистість кеш’ю завдає величезних збитків, оскільки уражені дерева практично повністю припиняють плодоношення.

Хвороба порушує метаболічні процеси в дереві, що призводить до виснаження енергетичних запасів та передчасного старіння крони.

Деградація кореневої системи, спричинена нестачею поживних речовин від фотосинтезу, робить рослину нестійкою до посухи.

Тривале перебування патогену в тканинах дерева призводить до повної втрати продуктивності та необхідності видалення цілих насаджень.

Відсутність можливості лікування системного фітоплазмозу робить профілактику єдиним економічно обґрунтованим заходом захисту.

Найважливішим етапом контролю є раннє виявлення хворих дерев та їх негайне видалення разом із кореневою системою.

Необхідно проводити регулярні обробки інсектицидами для знищення цикадок та інших комах, що можуть бути векторами хвороби.

Рекомендується впроваджувати просторову ізоляцію при закладанні нових плантацій для мінімізації ризику перенесення інфекції.

Боротьба з бур'янами на ділянці дозволяє зменшити кількість притулків для комах-шкідників у саду.

• Використання виключно здорового садивного матеріалу з розплідників.
• Систематичний моніторинг стану здоров’я кожної рослини в саду.
• Спалювання уражених частин дерева для запобігання поширенню інфекції.