Бегомовірус кавуна

Типовою ознакою є розвиток хлоротичної мозаїки на листках. Тканини листа втрачають зелений колір, з'являються плями, що мають розмиті межі та жовтуватий відтінок.

Листя сильно деформується, набуває курчавості. Краї пластинки закручуються, а сама поверхня листа стає нерівною, горбистою, що свідчить про порушення гормонального балансу рослини.

Спостерігається значна затримка росту та розвитку уражених екземплярів. Міжвузля вкорочуються, кущ стає низьким та компактним, втрачаючи здатність до нормального нарощування вегетативної маси.

При ураженні на ранніх стадіях рослини можуть зовсім не утворювати квіток або зав'язі. Квіти, що сформувалися, часто мають деформовані пелюстки та знижену фертильність.

Плоди, які встигли сформуватися, виглядають дрібними, викривленими та позбавленими характерного забарвлення. Вони стають непридатними для реалізації на ринку та споживання.

Збудником захворювання є Watermelon chlorotic stunt virus (WmCSV), що належить до роду Begomovirus родини Geminiviridae. Це вірус, що містить одноланцюгову кільцеву ДНК і спеціалізується на ураженні рослин родини гарбузових.

Цей збудник є облігатним паразитом, який потребує живої тканини рослини для підтримки свого існування та розмноження. Вірус не здатний тривалий час зберігатися в ґрунті або на рослинних рештках без присутності господаря.

Резервуарами інфекції часто стають дикорослі представники родини гарбузових, які можуть переносити вірус протягом тривалого часу без виражених симптомів.

Основний шлях передачі вірусу — трансмісивний, за допомогою комах-переносників. Механічна передача через інструменти чи сок рослин для цього вірусу не є характерною.

Після потрапляння в організм рослини вірус проникає у флоему, де починається його активна реплікація та подальше системне переміщення по всій судинній системі культури.

Поширення бегомовірусу безпосередньо залежить від чисельності та активності тютюнової білокрилки (Bemisia tabaci). Комаха набуває вірусу при живленні на хворій рослині і передає його далі.

Сприятливими умовами для епіфітотії є посушлива і спекотна погода. Такі умови стимулюють швидке розмноження білокрилки, яка заселяє посіви кавуна у великих кількостях.

Висока вологість повітря не є критичною для вірусу, проте сухість повітря сприяє кращому пересуванню крилатих особин переносника між ділянками.

Відсутність боротьби з бур’янами на полях та прилеглих територіях створює умови для постійного живлення переносників та накопичення вірусної інфекції в агроценозі.

Розвиток хвороби пришвидшується при наявності великої кількості послідовних посадок кавунів, що дозволяє білокрилці постійно знаходити свіжий матеріал для заселення.

Бегомовірус кавуна завдає серйозних економічних збитків баштанництву через повну втрату продуктивності уражених рослин.

Внаслідок руйнування фотосинтетичного апарату рослини не здатні синтезувати необхідну кількість цукрів, що призводить до втрати смакових якостей та товарності плодів.

Витрати на вирощування стають нерентабельними через необхідність проведення інтенсивних обробок інсектицидами та втрату частини врожаю, що не підлягає збору.

Хвороба має прихований характер розповсюдження, тому фермери часто помічають проблему вже тоді, коли значна частина поля вражена, що ускладнює проведення захисних заходів.

Поширення вірусу може призвести до необхідності відмови від вирощування баштанних культур на певних площах протягом декількох сезонів задля розриву циклу розвитку патогена.

Основою захисту є інтегрована система боротьби з тютюновою білокрилкою. Це включає вчасне використання системних та контактних інсектицидів для знищення імаго та личинок.

Використання агротехнічних заходів, зокрема просторової ізоляції між полями, допомагає зменшити ризик міграції комах-переносників з уражених ділянок.

Важливим етапом є фітосанітарний контроль — видалення та знищення хворих рослин на ранніх етапах, що дозволяє локалізувати джерело інфекції.

Боротьба з бур'янами на прилеглих територіях позбавляє білокрилку місць резервації, знижуючи ризик повторного занесення вірусу на поля кавунів.

• Застосування агроволокна для захисту молодих сходів від комах.
• Регулярний моніторинг посівів на наявність симптомів та переносників.
• Використання сертифікованого насіння та стійких гібридів.