Ксиларіальні гриби

Найбільш помітною ознакою є наявність на стовбурі специфічних плодових тіл у формі чорних «пальців» або булавоподібних виростів.

Під корою уражених ділянок спостерігається інтенсивне розростання білої грибниці, яка щільно обплітає волокна деревини.

Деревина на місці зараження стає дуже крихкою, набуває світлого забарвлення і втрачає свою механічну міцність, перетворюючись на труху.

Зовнішні симптоми включають в’янення листя, пожовтіння крони та поступове всихання гілок, що свідчить про порушення сокоруху.

При сильному ураженні стовбур дерева може зламатися навіть при слабкому вітрі через внутрішню порожнину, утворену грибом.

Ксиларіальні гриби (лат. Xylariomycetidae) — це підклас сумчастих грибів, що належать до класу Sordariomycetes. Більшість видів є сапротрофами, проте деякі здатні атакувати живі рослини, викликаючи серйозні ураження.

Типовий представник, наприклад, Xylaria polymorpha, розвивається на пошкодженій деревині. Патоген проникає в тканини дерева через рани, тріщини або зрізи.

Гриб виділяє ферменти, які розкладають целюлозу та лігнін. Це призводить до утворення білої гнилі, що повністю руйнує внутрішню структуру стовбура.

Тип хвороби відноситься до розряду некрозно-гнильних процесів. Розмноження гриба відбувається шляхом утворення спор, які поширюються вітром та опадами.

Патоген є факультативним паразитом, тому може довгий час виживати на мертвій органіці, чекаючи сприятливих умов для переходу на здорову тканину дерева.

Для розвитку ксиларіальних грибів критично важлива наявність підвищеної вологості повітря та наявність свіжих механічних пошкоджень на деревах.

Загущені посадки, де відсутня нормальна циркуляція повітря, створюють ідеальні умови для проростання спор гриба на корі.

Неправильна обрізка без подальшої обробки ран створює «ворота інфекції», через які патоген легко проникає всередину стовбура.

Висока вологість ґрунту, що перешкоджає нормальному диханню кореневої системи, послаблює дерево та робить його вразливим до атаки.

Залишки старої деревини, пні та повалені дерева у безпосередній близькості є постійними джерелами розмноження спор гриба.

Основна шкода полягає у фізичному руйнуванні деревини, що робить рослину нежиттєздатною та небезпечною для оточення.

У плодовому садівництві гриб призводить до втрати врожаю через відмирання гілок і загибель цілих плодових дерев.

Уражені дерева втрачають товарний вигляд і не підлягають подальшому вирощуванню, вимагаючи негайного корчування.

Інфекція швидко поширюється, тому одне уражене дерево може стати причиною загибелі цілого сектору саду або насадження.

Боротьба з гниллю всередині стовбура є вкрай складною, тому заходи здебільшого зводяться до знищення джерела хвороби.

Санітарна очистка ділянки від пнів, хмизу та залишків хворої деревини є першочерговим завданням для стримування поширення гриба.

Обов'язковим заходом є дезінфекція інструментів для обрізки спиртовими розчинами перед переходом до кожного нового дерева.

Усі зрізи діаметром понад 2 см повинні оброблятися садовим варом або спеціальними фунгіцидними пастами для загоєння.

Підтримка високого рівня агротехніки, зокрема правильний полив та внесення добрив, допомагає деревам самостійно протистояти інфекціям.

Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами восени та навесні знижує концентрацію спор на поверхні кори стовбурів.