Жовтозелені водорості

Головним симптомом є поява на поверхні ґрунту жовто-зеленої або бурої плівки, яка при висиханні може утворювати ламку кірку. Вона перешкоджає нормальному обміну газів між ґрунтом і атмосферою.

Рослини, що ростуть на уражених ділянках, демонструють ознаки хлорозу та сповільнення росту. Особливо вразливими є молоді сходи в теплицях та парниках.

Корнева система уражених рослин виглядає пригніченою. Спостерігається потемніння та відмирання дрібних корінців через обмежений доступ кисню в зоні ризосфери.

При тривалому ураженні спостерігається викривлення стебел і загальна слабкість розсади, що робить її вразливою до вторинних інфекцій.

• Наліт на поверхні ґрунту.
• Затримка розвитку проростків.
• Ущільнення поверхневого шару ґрунту.
• Зміна кольору кореневої системи.

Жовтозелені водорості (лат. Xanthophyceae) являють собою групу мікроскопічних організмів, які в умовах інтенсивного землеробства можуть спричиняти пригнічення сільськогосподарських культур. Вони відрізняються особливим складом пігментів, що надає їм жовтуватого відтінку.

Ці організми поширені переважно у верхніх шарах ґрунту, де є доступ до світла та висока вологість. У сприятливих умовах вони формують щільні колонії, що вкривають поверхню ґрунту.

Xanthophyceae можуть вступати в конкурентні відносини з культурними рослинами за елементи живлення, а також виділяти речовини, що уповільнюють розвиток кореневої системи.

Біологічна активність цих водоростей тісно пов'язана зі станом агроценозу. Надмірне використання добрив створює умови для їх бурхливого розмноження, що перетворює їх на серйозну проблему.

Ці водорості здатні до вегетативного розмноження, що дозволяє їм швидко відновлювати чисельність популяції навіть після часткового механічного руйнування колоній.

Надмірна вологість є головним фактором розвитку жовтозелених водоростей. Неправильний графік поливу, що призводить до постійного зволоження поверхні, провокує активізацію цих організмів.

Високий вміст поживних речовин, особливо азоту, сприяє швидкому розмноженню водоростей. Агротехнічні помилки при внесенні підживлень створюють поживне середовище для них.

Недостатня аерація ґрунту, спричинена його ущільненням, обмежує дихання коренів і стимулює розвиток водоростей, які добре почуваються в анаеробних або слабкоаерованих умовах.

Температурний діапазон у 15–25 градусів тепла і наявність освітлення в теплицях забезпечують інтенсивний фотосинтез та розмноження клітин Xanthophyceae.

Загущені посіви, де обмежена циркуляція повітря, створюють специфічний мікроклімат, що сприяє накопиченню вологи біля поверхні землі та розростанню водоростей.

Шкодочинність водоростей полягає у фізичному перекритті пор ґрунту. Це призводить до кисневого голодування коренів, що в критичних випадках закінчується загибеллю рослини.

Вони активно поглинають елементи живлення, створюючи дефіцит азоту та мікроелементів для культурних рослин у критичні фази їхнього розвитку.

Продукти їх життєдіяльності можуть бути фітотоксичними. Це пригнічує імунітет рослин і робить їх більш чутливими до грибкових та бактеріальних хвороб.

Фізичне ущільнення ґрунту ускладнює проростання насіння і вихід пагонів на поверхню, що призводить до зниження густоти стояння посівів.

У теплицях розростання водоростей призводить до погіршення санітарного стану, створюючи умови для виникнення гнилей та поширення шкідників.

Основним методом профілактики є контроль вологості ґрунту. Слід уникати застійних явищ шляхом правильного вибору режиму поливу та облаштування дренажу.

Регулярне розпушування міжрядь та верхнього шару ґрунту дозволяє зруйнувати колонії водоростей та відновити доступ повітря до коріння рослин.

Використання фунгіцидів та альгіцидів, дозволених для застосування в сільському господарстві, дає змогу знищити осередки масового розмноження Xanthophyceae.

Додавання інертних матеріалів, таких як пісок, перліт або вермикуліт, при підготовці ґрунтосумішей знижує ризик запливання поверхні та появи водоростей.

Дотримання правил сівозміни та ретельна дезінфекція тепличних конструкцій перед початком сезону значно знижують інфекційний фон та ризик розвитку хвороби.