Вюйллеминія з'їдаюча

Найпершою ознакою захворювання є здуття кори, яке виглядає як нерівномірні випинання на поверхні молодих або середніх гілок. З часом ця ділянка стає сухою та схильною до розтріскування.

При розриві шкірки стають помітні плодові тіла гриба. Вони мають вигляд щільно притиснутих до деревини наростів, колір яких варіюється від сірувато-рожевого до світло-коричневого.

Під ураженою корою деревина стає вологою, темною та м'якою. Характерним є явище відшарування кори, яке свідчить про глибоке проникнення міцелію в глибинні шари тканин рослини.

Листя на уражених гілках поступово жовтіє та передчасно опадає. Гілки стають крихкими і часто ламаються під вагою снігу або навіть від слабкого вітру.

Ураження часто розвивається кільцеподібно. Коли гриб охоплює гілку по периметру, потік поживних речовин припиняється, що призводить до швидкої загибелі всієї ділянки вище місця ураження.

Вюйллеминія з'їдаюча (лат. Vuilleminia comedens) — це гриб-патоген, що спричиняє розвиток корової гнилі на листяних деревах. Цей гриб належить до базидіоміцетів і часто проявляється як паразит, що руйнує живі тканини дерева.

Основним місцем локалізації грибниці є камбій та луб'яний шар гілок. Гриб активно розкладає целюлозу та лігнін, поступово перетворюючи кору на трухляву масу, що призводить до втрати життєздатності цілих гілок.

Життєвий цикл включає формування плодових тіл під шаром епідермісу. Після дозрівання спор вони виходять на поверхню крізь тріщини в корі, що є характерною ознакою розмноження цього фітопатогена.

Розвиток гриба часто асоціюється з природними процесами старіння деревини. Проте в умовах стресу дерева він переходить до агресивної паразитичної стадії, захоплюючи здорові ділянки стовбура та гілок.

Цей патоген має високу здатність до виживання в навколишньому середовищі. Його спори переносяться повітряними потоками та комахами, що ускладнює контроль за його поширенням у садах та лісових масивах.

Підвищена вологість повітря та часті опади є головними факторами, що сприяють швидкому розвитку хвороби. Вологі умови дозволяють спорам гриба легше проникати в мікротріщини кори.

Механічні пошкодження, спричинені обрізкою, градом або поїданням короїдами, створюють ідеальні умови для інокуляції збудника. Пошкоджені тканини є відкритими воротами для інфекції.

Ослаблення дерев через несприятливі кліматичні умови або дефіцит поживних речовин робить їх менш стійкими до впровадження гриба. Занедбані сади страждають від вюйллемінії значно частіше.

Погана вентиляція в кроні через надмірну густоту гілок створює стабільний мікроклімат з високою вологістю, що є критично важливим для успішної життєдіяльності та розмноження патогена.

Температурний діапазон у межах 12-18 градусів тепла є найбільш сприятливим для вегетації міцелію. У цей період гриб розростається найактивніше, колонізуючи нові ділянки деревини.

Хвороба призводить до поступового виснаження дерева, що суттєво знижує його декоративність та загальний стан. У промислових садах це негативно позначається на врожайності.

Вюйллеминія з'їдаюча провокує масове засихання гілок. Це створює умови для поселення шкідників, які довершують руйнування дерева, перетворюючи його на осередок інфекції для всього саду.

Гниття деревини послаблює її механічні властивості. Гілки стають небезпечними, оскільки можуть раптово обламатися під час негоди, пошкоджуючи сусідні дерева або об'єкти інфраструктури.

Для молодих саджанців зараження вюйллемінією є фатальним, оскільки гриб швидко досягає основних провідних шляхів дерева, зупиняючи рух соків.

Поширення спор на сусідні дерева відбувається досить швидко, тому без проведення вчасної боротьби хвороба може вразити значну частину насаджень за один-два сезони.

Основним методом боротьби є радикальна обрізка уражених частин. Гілки необхідно видаляти до здорової деревини, що дозволяє локалізувати вогнище інфекції.

Весь рослинний залишок після обрізки слід спалювати за межами ділянки. Залишення уражених гілок на землі сприяє повторному зараженню через спори, що розсіюються вітром.

Місця зрізів необхідно обробляти садовим варом або спеціальними фунгіцидними пастами. Це блокує можливість потрапляння грибних спор у свіжу рану на дереві.

Підтримання здоров'я дерева за допомогою регулярного підживлення фосфором та калієм зміцнює клітинні стінки, що підвищує природний захист від патогена.

Профілактичне обприскування фунгіцидами на основі міді на початку весни допомагає попередити проростання спор, що могли залишитися на корі після зими.