Іржа нуту

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних світло-жовтих плям на поверхні листків, які з часом перетворюються на пустули. Вони часто розташовуються на обох сторонах листкової пластинки та на черешках.

Пустули (уредопустули) містять масу іржаво-коричневих спор, які при дотику легко обсипаються. Це надає ураженим органам рослини характерного «іржавого» вигляду, що й дало назву хворобі.

У місцях скупчення пустул тканина листка поступово відмирає, формуючи некротичні плями. При інтенсивному розвитку хвороби листок повністю жовтіє і передчасно опадає, що порушує процес фотосинтезу.

Ураження може поширюватися на стебла та боби, де також утворюються пустули, але темнішого кольору. У таких випадках порушується транспортування поживних речовин до насіння, що формується.

При огляді посівів важливо не плутати іржу з іншими плямистостями, тому наявність саме порошистої іржавої маси спор є ключовою діагностичною ознакою.

Збудником іржі нуту є вузькоспеціалізований облігатний гриб Uromyces ciceris-arietini. Цей патоген належить до класу базидіоміцетів і уражує виключно рослини роду Cicer.

Гриб зберігається на рослинних рештках у полі або переноситься з інфікованим насінням. Життєвий цикл збудника включає утворення уредоспор, які забезпечують масове розповсюдження інфекції під час вегетації.

Розвиток хвороби починається з проростання спор, після чого міцелій гриба проникає у тканини рослини через продихи. Патоген живиться вмістом клітин господаря, що призводить до виснаження метаболічних ресурсів рослини.

Наприкінці вегетації на уражених тканинах формуються теліоспори, які є спочиваючою стадією гриба. Вони мають високу стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища і дозволяють патогену зимувати на полях.

Біологія гриба тісно пов'язана з фазами розвитку нуту, тому перші ознаки інфекції частіше виявляються у другій половині вегетаційного періоду, коли вологість повітря підвищується.

Розвиток іржі нуту критично залежить від гідротермічних умов. Найбільш сприятливою для епіфітотій є тепла погода у поєднанні з високою відносною вологістю повітря.

Часті опади, рясні роси або тумани сприяють швидкому проростанню спор гриба на поверхні листків. У таких умовах період інкубації патогену значно скорочується.

Оптимальна температура для активного зараження становить від +20°C до +25°C. При температурі вище +30°C розвиток гриба помітно сповільнюється, що може тимчасово призупинити розповсюдження інфекції.

Густі посіви нуту, в яких порушена аерація, створюють мікроклімат із підвищеною вологістю. Це значно підвищує ризик швидкого розповсюдження хвороби всередині поля.

Перенесення спор на великі відстані здійснюється повітряними потоками, тому осередки хвороби можуть швидко охоплювати значні площі при сприятливому вітрі.

Шкідливість іржі нуту полягає у значному зниженні асиміляційної поверхні листків. В результаті рослина втрачає здатність ефективно накопичувати органічні речовини.

Хвороба призводить до різкого скорочення врожайності зерна, оскільки порушується налив бобів. Насіння формується дрібним, щуплим і має низьку енергію проростання, що знижує його посівні якості.

У разі раннього ураження посівів втрати врожаю можуть становити від 30% до 50%. При вкрай несприятливих умовах і відсутності заходів боротьби можлива повна загибель частини врожаю.

Крім прямого недобору зерна, іржа послаблює імунітет нуту, роблячи його більш сприйнятливим до інших грибкових та бактеріальних інфекцій, що розвиваються на некрозах.

Господарське значення хвороби зростає у роки з дощовим літом, що вимагає від аграріїв постійного моніторингу стану посівів у критичні фази розвитку культури.

Основою захисту є використання стійких або толерантних сортів нуту. Це найефективніший метод профілактики, що дозволяє знизити потребу в хімічних обробках.

Важливу роль відіграє дотримання сівозміни. Не слід розміщувати нут після нуту або після інших бобових культур протягом кількох років, щоб виключити накопичення інфекції в ґрунті.

Агротехнічні заходи включають глибоку закладення рослинних решток, на яких зберігається гриб. Знищення падалиці та бур'янів родини бобових також зменшує запас інфекції в агроценозі.

Хімічний захист передбачає використання системних фунгіцидів при перших ознаках хвороби. Препарати на основі триазолів та стробілуринів демонструють високу ефективність у боротьбі з іржавинними грибами.

Рекомендується проводити моніторинг посівів у фазі цвітіння та формування бобів. При виявленні перших пустул необхідно оперативно провести обробку, не допускаючи масового поширення патогену.