Ункол

Первинні симптоми унколу проявляються у вигляді пожовтіння нижніх листків та загальної втрати тургору рослиною, що особливо помітно у денний час під час високих температур.

Коріння уражених екземплярів змінює колір на темно-бурий, стає м'яким і поступово загниває, що призводить до відмирання кореневих волосків та припинення живлення.

На стеблах біля самої поверхні ґрунту часто спостерігаються розм'якшені ділянки, які згодом перетворюються на виразки, що призводять до вилягання або зламу стебла.

Розвиток генеративних органів сповільнюється, квітки передчасно опадають, а плоди не досягають нормальних розмірів, залишаючись дрібними та недорозвиненими.

• В'янення листкової маси.
• Потемніння кореневої системи.
• Некроз основи стебла.
• Зупинка росту рослин.

Ункол — це небезпечне захворювання рослин, що спричиняється грибковими мікроорганізмами роду Uncol, які належать до групи недосконалих грибів. Вони характеризуються високою здатністю до адаптації та виживання у несприятливих умовах.

Збудник розвивається переважно в ґрунті, де він може зберігатися тривалий час у вигляді хламідоспор, чекаючи на сприятливий момент для зараження коріння молодих рослин.

Інфекція поширюється за допомогою дощових вод, вітру та механічним способом через інструменти, що використовуються під час обробітку ґрунту або догляду за посівами.

Гриб виділяє специфічні токсини, які отруюють рослину зсередини, блокуючи нормальний рух води та поживних речовин від кореневої системи до надземної частини.

Біологія патогену вивчена фахівцями як така, що має складний життєвий цикл, який тісно взаємодіє з фенофазами розвитку основних сільськогосподарських культур.

Основним чинником, що сприяє швидкому поширенню хвороби, є перезволоження ґрунту в поєднанні з недостатньою аерацією, що часто буває на важких глинистих ділянках.

Висока температура повітря, яка утримується в межах +20…+25 градусів, є оптимальною для активного росту міцелію збудника та його подальшої агресії.

Порушення агротехніки, зокрема вирощування монокультури на одному місці протягом багатьох років, призводить до критичного накопичення інфекції в ґрунті.

Недостатня кількість сонячного світла та відсутність провітрювання посівів створюють вологий мікроклімат, що значно пришвидшує розвиток епіфітотії.

Низький рівень мікроелементів та порушений баланс добрив послаблюють імунний захист рослин, роблячи їх легкою здобиччю для патогену.

Шкодочинність хвороби ункол є надзвичайно високою, оскільки інфекція призводить до масової загибелі сходів та суттєвого зниження врожайності на пізніх стадіях.

Через ураження провідних тканин рослина не здатна повноцінно синтезувати органічні речовини, що призводить до втрати ваги зерна або якості плодів.

Економічні збитки зростають через необхідність проведення повторних посівів на ділянках з повною загибеллю рослин, що підвищує собівартість продукції.

Заражена продукція, зібрана з хворих площ, має погані показники зберігання, що призводить до значних втрат при транспортуванні та складуванні.

Окрім прямої втрати врожаю, ункол спричиняє деградацію ґрунтової мікрофлори, що ускладнює вирощування інших культур у наступних сезонах.

Для боротьби з унколом необхідно впроваджувати сівозміну з розривом у 4 роки, виключаючи культури, що піддаються зараженню одним і тим самим штамом гриба.

Обов'язковим є використання протруєного посівного матеріалу, що пройшов лабораторну перевірку та має сертифікат якості, який підтверджує відсутність інфекції.

Агротехнічні заходи мають включати регулярне розпушування міжрядь для забезпечення доступу кисню до коренів та зниження вологості поверхневого шару ґрунту.

Використання сидератів та внесення органічних добрив допомагає підвищити біологічну активність ґрунту, що перешкоджає розмноженню патогенних грибів.

У критичних випадках рекомендується обробка фунгіцидами системної дії, які проникають всередину тканин та блокують подальший розвиток грибниці.