Умбілікарія

Умбілікарія — це рід лишайників, які часто помилково приймають за патогенне ураження кори дерев або каміння через специфічний зовнішній вигляд. Талом цих лишайників зазвичай листковий, великий, що кріпиться до субстрату однією центральною точкою — гомфом.

Зовнішній вигляд сланцю варіюється від сірого до темно-коричневого або майже чорного кольору, що залежить від виду та умов освітлення. Поверхня талому може бути гладенькою, зморшкуватою або вкритою виростами, що створюють враження гниття або некрозу.

При уважному огляді можна помітити, що лишайник не проникає глибоко в тканини рослини, а лише використовує кору як механічну опору. На відміну від грибкових хвороб, умбілікарія не спричиняє руйнування камбію або судинної системи.

На нижній стороні талому часто видно ризини — органи кріплення, які дозволяють організму утримуватися на вертикальних поверхнях. Ці структури жодним чином не пов'язані з паразитизмом на рослині-господарі.

Важливою ознакою є плодові тіла — апотеції, які виглядають як чорні диски або складна система складок. Їх наявність підтверджує, що перед вами не хвороба, а самостійний симбіотичний організм.

Важливо підкреслити: умбілікарія не є хворобою рослин. Це рід лишайників із родини Umbilicariaceae. До складу цього симбіозу входять грибний компонент (мікобіонт) та водоростевий компонент (фотобіонт).

Біологічно цей організм є епіфітом, який оселяється на скелях або корі старих дерев. Він не живиться соками рослини, а отримує необхідні мінеральні речовини з опадів та атмосферного пилу.

Мікобіонт забезпечує захист водорості від надмірного ультрафіолету та висихання. Своєю чергою, водорість, здійснюючи фотосинтез, забезпечує гриб органічними поживними речовинами.

Цей рід належить до групи лишайників, чутливих до чистоти повітря, тому їх активний розвиток на деревах свідчить про екологічне благополуччя навколишнього середовища.

Отже, класифікувати умбілікарію як збудник хвороби агротехнічних культур некоректно, оскільки вона не виявляє патогенних властивостей щодо вищих рослин.

Розвиток умбілікарії вимагає специфічних умов, таких як висока вологість повітря та відсутність інтенсивного забруднення атмосфери діоксидом сірки.

Ці організми вкрай вимогливі до освітленості: вони віддають перевагу відкритим, добре продувним ділянкам, де достатньо світла для фотосинтезу.

Лишайники цього роду часто зустрічаються на висоті, де температурний режим характеризується різкими перепадами, до яких вони адаптувалися завдяки здатності переходити в стан анабіозу під час висихання.

Темпи росту умбілікарії вкрай низькі, що вимагає тривалого періоду стабільності навколишнього середовища для формування великих колоній.

Поширення лишайника відбувається вегетативно, через фрагменти сланцю, які розносяться вітром або дощовими потоками і закріплюються на придатних поверхнях.

Умбілікарія не завдає шкоди господарським культурам. Вона є індиферентним епіфітом, який не конкурує з деревом за поживні речовини чи воду.

У виняткових випадках щільне заселення кори лишайниками може дещо утруднювати газообмін дерева, проте це відбувається лише на дуже старих, ослаблених екземплярах, де лишайник є вторинним.

Агрономічне значення цих організмів полягає швидше в їхній біоіндикаторній ролі, що сигналізує про якість середовища, ніж у будь-якій загрозі врожаю.

Жодних заходів боротьби чи специфічних фунгіцидів для видалення умбілікарії не потрібно, оскільки це не є захворюванням.

Видалення лишайників із кори плодових дерев може бути рекомендовано лише з естетичних міркувань або під час проведення загальної санітарної очистки штамбів.

Спеціалізовані заходи боротьби не розроблені, оскільки це не патоген. Якщо присутність лишайників на корі дерева небажана, застосовуються загальні санітарні заходи.

Ефективним способом є механічне очищення кори за допомогою жорстких щіток, що проводиться в період спокою рослини, щоб не пошкодити живі тканини.

Для запобігання заселенню кори лишайниками рекомендується проводити вапнування штамбів, яке створює несприятливе середовище для їх кріплення.

Правильний догляд за садом, включаючи своєчасну обрізку для покращення провітрюваності крони, автоматично знижує вологість у пристовбурному просторі, що гальмує розвиток лишайників.

Використання хімічних засобів захисту, таких як мідний купорос, для боротьби з лишайниками недоцільне, оскільки вони не загрожують здоров'ю культурних рослин.