Тремелові гриби

Головною ознакою наявності тремелових грибів є поява студенистих наростів на поверхні гілок або стовбурів, які нагадують краплі желе або звивисті складки.

Плодові тіла зазвичай мають яскраві кольори — жовтий, помаранчевий або напівпрозорий білий, що робить їх помітними в період активного зволоження.

Кора в місцях ураження стає вологою, темною і може поступово відшаровуватися. Це призводить до утворення локальних ділянок омертвіння.

Після висихання плодові тіла перетворюються на тонку темну плівку або скоринку, яка майже зливається з кольором деревини, але залишається осередком інфекції.

Рослина реагує на гриб сповільненням росту та пожовтінням листя ураженої ділянки, оскільки гриб перешкоджає нормальному обміну речовин.

Тремелові гриби (Tremellaceae) — це група базидіальних грибів, які найчастіше зустрічаються на відмерлій або ослабленій деревині. Хоча багато з них є сапрофітами, деякі види можуть розвиватися на живих рослинах.

Збудник належить до класу грибів, що мають характерні желеподібні плодові тіла. Вони здатні колонізувати тканини кори, поступово проникаючи вглиб деревини та порушуючи її цілісність.

Тип хвороби можна визначити як ураження кори, що часто передує серйознішому гниттю деревини. Патоген використовує наявні рани на стовбурі для поширення свого міцелію.

Біологія гриба базується на здатності до швидкого поглинання вологи, що дозволяє йому активно розмножуватися навіть при нетривалих опадах.

Розмноження відбувається шляхом утворення спор, які переносяться вітром і легко осідають на пошкоджених ділянках дерев, особливо у місцях, де відсутня природна захисна оболонка.

Для розвитку тремелових грибів критично важливим є високий рівень вологості повітря, особливо в період дощів або туманів, коли поверхня кори залишається мокрою довгий час.

Гриби воліють розвиватися в затінених місцях, де пряме сонячне світло не висушує кору, дозволяючи грибниці поширюватися вглиб тканин.

Температурний діапазон для активної вегетації зазвичай становить від +12 до +22 градусів, що збігається з піками вологості навесні та восени.

Наявність ран, тріщин від морозу, місць спилів без належної ізоляції є ідеальними умовами для успішної колонізації дерева цими грибами.

Скупченість посадок та погана вентиляція в саду створюють мікроклімат, що максимально сприяє розповсюдженню спор патогена між деревами.

Шкодочинність полягає в руйнуванні структури кори та камбію, що веде до послаблення загальної життєздатності дерева та його передчасного старіння.

Дерево стає вразливим для вторинних шкідників, які легше проникають у тканини через місця, пошкоджені грибковими наростами.

Порушення сокоруху через ураження кори призводить до відмирання цілих гілок, що знижує врожайність та загальний вигляд насаджень.

У разі інтенсивного розвитку інфекції на головному стовбурі дерево може повністю втратити здатність до відновлення, що потребуватиме його видалення.

Гриби створюють умови для накопичення інфекційного фону, що негативно впливає на всі сусідні рослини у саду.

Найефективнішою мірою профілактики є регулярна санітарна обрізка, під час якої видаляються всі сухі, пошкоджені або заражені гілки.

Всі зрізи діаметром понад 2 см повинні оброблятися садовим варом або спеціальними антисептичними пастами для захисту від проникнення спор.

Важливо забезпечити правильний догляд за стовбурами, включаючи очищення від мохів, лишайників та регулярну побілку для захисту від температурних перепадів.

У разі масового виявлення хвороби рекомендується застосування фунгіцидів на основі міді, які пригнічують розвиток патогенів на поверхні кори.

• Видалення хворих гілок з їх подальшим спалюванням
• Дезінфекція інструментів після роботи з зараженими деревами
• Забезпечення оптимального живлення для підвищення стійкості дерев