Трематофома деревинна

Першими ознаками ураження є поява локальних некротичних плям на корі штамбів, скелетних гілок або пагонів дерев.

Згодом уражена тканина змінює колір на більш темний, стає сухою та схильною до розтріскування під впливом зовнішніх факторів.

На поверхні відмерлої кори можна побачити дрібні, темні горбки — це плодові тіла (пікніди) патогенного гриба.

Глибоке ураження камбію призводить до відмирання кори навколо периметра гілки, що спричиняє поступове всихання цілих частин крони.

У хворих рослин спостерігається передчасне пожовтіння листя та загальне зниження життєвої енергії, що стає помітним під час вегетації.

Збудником цієї хвороби є мікроскопічний гриб Trematophoma lignicola, який вражає тканини різних деревних культур.

Патоген належить до групи несовершених грибів і зазвичай розвивається в ослаблених тканинах кори або на відмерлих ділянках деревини.

Життєвий цикл гриба супроводжується утворенням пікнід, у яких формуються численні конідії для розмноження та поширення інфекції.

Міцелій гриба здатний тривалий час зберігати життєздатність усередині ураженої деревини, що робить боротьбу з ним досить складним завданням.

Гриб часто діє як вторинна інфекція, що заселяє рани на стовбурах після сонячних опіків, морозобоїн або пошкоджень комахами.

Висока вологість повітря та опади є основними чинниками, що сприяють швидкому розвитку Trematophoma lignicola.

Загущені посадки, де відсутня належна вентиляція, створюють ідеальні умови для накопичення та поширення спор збудника.

Оптимальна температура для проростання спор гриба та розвитку міцелію становить приблизно +18...+24 градуси Цельсія.

Механічні пошкодження стовбурів, отримані під час обрізки або догляду, значно підвищують ризик проникнення патогена в тканини.

Низький рівень агротехніки та нестача поживних елементів послаблюють імунний захист дерев, роблячи їх вразливими до цієї хвороби.

Грибок завдає шкоди, руйнуючи тканини кори та камбію, що порушує транспортування поживних речовин у рослині.

Наслідком хвороби є всихання гілок та стовбурів, що веде до зниження продуктивності та декоративної цінності садових насаджень.

Уражені ділянки стають осередками для заселення іншими патогенами, що ще більше ускладнює стан деревного організму.

Пошкоджені стовбури стають крихкими, що може призвести до їхнього зламу під час сильних вітрів або під вагою снігу.

У разі відсутності належного лікування хвороба прогресує, що в кінцевому підсумку призводить до загибелі дерева протягом кількох років.

Першочерговим заходом є своєчасна санітарна обрізка хворих гілок з їх подальшим обов'язковим знищенням за межами саду.

Місця зрізів та тріщини на корі необхідно ретельно обробляти антисептичними засобами та захищати садовим варом.

Рекомендується проводити регулярну побілку штамбів та скелетних гілок для захисту кори від перепадів температур.

Профілактичне обприскування дерев фунгицидами, що містять мідь, значно зменшує ризик зараження грибковими хворобами.

Забезпечення оптимальних умов для росту (полив, підживлення) сприяє самовідновленню рослин та запобігає масовому поширенню інфекції.