Томентелла пуніцея

Основним візуальним симптомом є наявність щільного повстяного нальоту на кореневій шийці, що має пурпуровий або темно-бурий колір.

Рослини, уражені цим патогеном, демонструють загальне пригнічення, яке виражається у в'яненні листя навіть за достатньої кількості вологи в ґрунті.

На ранніх етапах розвитку хвороби можна помітити зміну кольору дрібних корінців на темніший, що свідчить про початок процесу некрозу тканин.

У разі інтенсивного поширення гриба коренева система втрачає свою цілісність, стає крихкою та легко відділяється від ґрунту при найменшому навантаженні.

• Затримка росту та розвитку надземної частини.
• Наявність кольорового нальоту на прикореневій зоні.
• Передчасне пожовтіння нижніх листків.
• Відмирання активних всмоктувальних коренів.

Збудником цієї хвороби є гриб Tomentella punicea, який належить до базидіоміцетів. Цей мікроорганізм часто зустрічається у ґрунтах з високим вмістом органічних залишків.

Гриб формує розвинену мережу гіф, що забарвлені у характерні червонувато-пурпурові відтінки, завдяки чому вид отримав свою назву.

Патоген веде сапротрофний спосіб життя, але за певних умов переходить до паразитування на ослаблених коренях сільськогосподарських та декоративних культур.

Особливістю розвитку цього гриба є здатність щільно обволікати кореневу систему, що блокує доступ поживних речовин до надземної частини рослини.

Біологічна стійкість патогену в ґрунті дозволяє йому виживати протягом кількох сезонів, накопичуючи інфекційний запас на неперегнилих залишках рослин.

Найбільш сприятливими умовами для розмноження Tomentella punicea є надмірна вологість ґрунту та відсутність достатньої аерації.

Розвиток гриба посилюється на кислих ґрунтах, де активність корисних мікроорганізмів, що стримують патоген, суттєво обмежена.

Висока температура в поєднанні з вологою створює ідеальний клімат для швидкого проростання спор та колонізації прикореневої зони здорових рослин.

Наявність у ґрунті великої кількості недозрілого компосту або гною стимулює активність патогену, перетворюючи його на агресивного паразита.

Загущені посіви створюють локальні зони з обмеженим доступом кисню, що є критичним фактором для швидкого поширення інфекції на всій площі поля.

Шкідливість патогену полягає у суттєвому зниженні врожайності через порушення фізіологічних функцій кореневої системи та випадіння значної частини сходів.

Рослини, що вижили, мають значно менший імунітет, тому вони часто стають легкою здобиччю для інших вторинних інфекцій та комах-шкідників.

Через довготривале перебування збудника у ґрунті, господарства несуть значні економічні збитки через неможливість вирощування цінних культур протягом тривалого часу.

Пошкоджені коріння стають вразливими до перепадів температур, що часто призводить до їх вимерзання у зимовий період або загибелі від посухи влітку.

Якість продукції (якщо мова йде про коренеплоди) різко знижується через наявність некротичних плям та пошкоджень на поверхні товарної частини.

Основним заходом захисту є проведення глибокого обробітку ґрунту, що покращує його аерацію та прискорює мінералізацію рослинних решток.

Важливо дотримуватися сівозміни, чергуючи культури таким чином, щоб розірвати життєвий цикл патогену в ґрунті на декілька сезонів.

Рекомендується застосування біологічних фунгіцидів, зокрема препаратів на основі грибів-антагоністів, які стримують розвиток Tomentella punicea.

Вапнякування ґрунту для корекції рівня pH до нейтральних значень є ефективним способом створення несприятливого середовища для даного гриба.

Використання якісного, знезараженого посівного матеріалу з обов'язковим додаванням стимуляторів росту підвищує резистентність молодих рослин до раннього зараження.