Тілетіоз бухарника

Головною ознакою ураження є перетворення репродуктивних частин рослини на «сажкові мішечки», заповнені чорним споровим порошком.

Уражені суцвіття суттєво деформуються, стають коротшими та набувають нетипової структури, що робить їх легко помітними під час огляду посівів.

Лусочки колосків розсуваються через розвиток спорової маси, яка розриває тканини рослини зсередини, виставляючи вміст назовні.

Рослини, уражені хворобою, часто виглядають пригніченими, мають слабке стебло та хлоротичний колір листя через порушення нормального обміну речовин.

Спорова маса має специфічний вигляд і характерний запах, що супроводжує масове руйнування колосків у період дозрівання культури.

Збудником цієї хвороби є мікроскопічний гриб Tilletia holci, який належить до класу базидіоміцетів. Цей патоген є вузькоспеціалізованим і вражає переважно види роду бухарник (Holcus).

Гриб є представником групи сажкових хвороб, життєвий цикл яких повністю підпорядкований фенологічному розвитку рослини-господаря. Теліоспори гриба здатні виживати у несприятливих умовах тривалий час.

Основний шлях поширення інфекції — через заражений посівний матеріал, на поверхні якого спори зберігаються до моменту висіву в грунт.

Процес зараження відбувається під час проростання насіння, коли міцелій гриба проникає у молоді тканини паростка до появи перших листків над поверхнею.

Біологічна стратегія Tilletia holci спрямована на максимальне використання поживних речовин рослини для власного спороношення, що робить паразита небезпечним для врожаю.

Розвиток грибка напряму залежить від температурних умов грунту під час проростання насіння, причому оптимальними є помірно прохолодні умови.

Надмірна вологість у весняний період створює ідеальне середовище для активізації спор і подальшого проникнення грибниці в тканини рослин.

Загущені посіви та порушення агротехнічних норм посилюють ризик поширення хвороби через створення специфічного мікроклімату в нижньому ярусі.

Здатність спор зберігатися в грунті робить посіви вразливими, якщо агроном не дотримується правильної сівозміни та не проводить дезінфекцію.

Повітряні потоки у період цвітіння можуть переносити спори на сусідні здорові рослини, сприяючи епіфітотійному розвитку хвороби.

Найбільша шкода полягає у повній втраті господарської придатності уражених рослин, оскільки замість зерна в колосках утворюється лише спорова маса.

Хвороба призводить до значного зниження виходу зеленої маси та сіна, що критично впливає на рентабельність вирощування кормових злаків.

Спори грибка можуть негативно впливати на здоров'я тварин, якщо поражена культура потрапляє до кормової бази у великих кількостях.

Накопичення інфекції в грунті створює довгострокові проблеми для майбутніх врожаїв на відповідних полях, вимагаючи дорогих заходів санації.

Порушення фізіологічних процесів в уражених рослинах робить їх менш стійкими до інших несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Основним заходом боротьби є використання здорового посівного матеріалу, який пройшов лабораторний контроль на відсутність спор головні.

Обов'язковим елементом технології є протруювання насіння фунгіцидами системної дії, що дієво зупиняє розвиток гриба на стадії проростка.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогена, що зберігається у грунті протягом кількох сезонів.

Агротехнічні заходи мають бути спрямовані на створення умов для швидкого росту та розвитку культури, що дозволяє рослинам «перерости» період уразливості.

• Протруювання насіння сертифікованими препаратами.
• Використання стійких до хвороб сортів.
• Просторова ізоляція від осередків інфекції.
• Якісна передпосівна обробка грунту.