Текафороз бобових

Першою ознакою захворювання є характерна деформація квіток і стручків ураженої рослини. Вони стають потовщеними, викривленими та набувають нетипової форми, що і дало назву патогену.

Всередині уражених бобів замість повноцінного насіння формується щільна маса грибних спор — так звані спорові мішечки. Спочатку вони мають світлий відтінок, але в міру дозрівання темніють до коричневого або бурого кольору.

Рослини, уражені текафорозом, часто відстають у рості та мають пригнічений зовнішній вигляд. Залежно від ступеня зараження може спостерігатися передчасне пожовтіння та опадання листя.

У польових умовах осередки інфекції легко помітити за відсутністю нормального плодоношення на окремих кущах. При розтині бобів виявляється повна відсутність насіння, заміненого споровим пилом.

На відміну від інших видів сажки, текафороз локалізується суворо в органах репродукції, тому вегетативні частини рослини можуть зберігати зелений колір довше, ніж у здорових особин, через порушення відтоку поживних речовин.

Збудником хвороби є базидіальний гриб Thecaphora deformans, що належить до порядку сажкових грибів. Цей патоген уражає переважно рослини родини Бобові, спричиняючи системну деформацію тканин.

Життєвий цикл гриба включає утворення спорових клубнів, які формуються безпосередньо в органах рослини. Спори (теліоспори) відрізняються високою життєздатністю і можуть зберігатися в ґрунті протягом кількох років.

Інфекція передається як через заражене насіння, так і через ґрунт, де спори гриба залишаються активними навіть за відсутності основної рослини-господаря. Глибина залягання спор у ґрунті прямо впливає на інтенсивність зараження сходів.

Міцелій гриба розвивається всередині тканин рослини, поступово захоплюючи провідну систему та репродуктивні органи. Це робить захворювання важковиліковним на пізніх стадіях розвитку вегетації.

Біологія Thecaphora deformans тісно пов'язана з фазами розвитку господаря, причому гриб синхронізує свою активність з періодами активного росту бобової культури для максимального ураження насіння.

Розвитку гриба сприяють помірно вологі погодні умови в період проростання насіння та формування первинних органів бобових. Оптимальна температура ґрунту для зараження зазвичай варіюється в діапазоні від 15 до 22 градусів тепла.

Важливим чинником поширення є надмірна вологість ґрунту в першій половині вегетації, яка полегшує проростання спор та впровадження інфекції в кореневу систему і паростки рослини.

Важкі за механічним складом ґрунти, схильні до запливання та застою води, створюють сприятливе середовище для накопичення та активації спор Thecaphora deformans.

Порушення сівозміни, при якому бобові культури повертаються на колишнє поле занадто рано, веде до накопичення високого інфекційного фону в ґрунтовому шарі.

Пошкодження кореневої системи шкідниками або агротехнічними заходами відкривають додаткові «ворота» для проникнення грибниці патогену в тканини рослини.

Основна шкода від текафорозу полягає в повній втраті врожаю на уражених рослинах. Оскільки насіння замінюється споровою масою, його господарська цінність стає нульовою.

Крім прямого недобору врожаю, спостерігається значне зниження якості насіннєвого матеріалу. Заражене насіння, що пройшло через комбайн, забруднює здорову партію спорами.

Заражений ґрунт стає непридатним для вирощування бобових культур на тривалий період. Це вимагає перегляду плану сівозміни господарства та відмови від вирощування сприйнятливих культур.

Економічний збиток складається із витрат на очищення насіння, втрати врожаю та необхідності проведення дорогих захисних заходів на полі.

Поширення інфекції з насінням сприяє перенесенню збудника на нові території, що робить текафороз небезпечним карантинним об'єктом для багатьох аграрних регіонів.

Основою захисту є використання сертифікованого, перевіреного на відсутність інфекції насіннєвого матеріалу. Попередня фітоекспертиза насіння дозволяє запобігти занесенню хвороби на поля.

Суворе дотримання сівозміни з поверненням бобових культур на колишнє місце не раніше ніж через 4–5 років є критично важливим методом зниження інфекційного потенціалу ґрунту.

Застосування фунгіцидних протруйників насіння дозволяє знищити спори, що знаходяться на поверхні посівного матеріалу, та захистити проростки в початковий період росту.

• Глибока оранка для закладення спор на глибину.
• Своєчасне знищення падалиці бобових культур.
• Використання стійких до патогену сортів та гібридів.
• Просторова ізоляція полів від минулорічних посівів.

У разі виявлення осередків захворювання на полі необхідно проводити фітосанітарну прочистку — видалення та знищення хворих рослин до моменту розтріскування бобів та розпилення спор.