Ризоктоніоз

Основними ознаками ураження є поява бурих плям і некротичних виразок на підземних частинах стебла, що часто супроводжується гниттям кореневої шийки у молодих рослин та проростків.

На стеблах, особливо в місцях контакту з вологим ґрунтом, можна помітити наліт у вигляді білої павутинистої грибниці, яка свідчить про активну фазу розвитку паразита та руйнування тканин рослини.

Уражені бульби картоплі покриваються чорними плямами, так званими чорними склероціями, які зовні нагадують грудочки ґрунту, проте щільно прикріплені до шкірки і не змиваються під час миття.

Пошкоджені рослини мають пригнічений вигляд, відстають у рості, їхні листки можуть скручуватися або в'янути, особливо в сонячні години, через те, що коренева система не здатна забезпечити рослину вологою.

В осередках ураження спостерігається масове випадіння сходів, що призводить до формування «лисин» на полях та зниження загальної щільності травостою, що безпосередньо впливає на майбутній врожай.

Збудником хвороби є ґрунтовий гриб Rhizoctonia solani (телеоморфа — Thanatephorus cucumeris). Це базидіальний гриб, який здатен тривалий час виживати у ґрунті за рахунок утворення склероціїв або зберігатися у формі міцелію на рослинних рештках.

Патоген має надзвичайно широкий спектр рослин-господарів, вражаючи як сільськогосподарські, так і декоративні культури. Здатність гриба паразитувати на багатьох видах рослин робить його небезпечним для сівозмін з насиченим складом культур.

Тип хвороби характеризується як прикоренева гниль, що призводить до руйнування тканин проростків та дорослих рослин. Гриб поширюється у ґрунті за допомогою гіф, які активно розростаються при контакті з підземними частинами рослини.

Життєвий цикл включає фазу склероціїв — щільних утворень грибниці, які є стійкими до несприятливих погодних умов, таких як пересихання або промерзання ґрунту, що забезпечує довготривале інфікування полів.

Статева стадія гриба, яка рідше зустрічається в польових умовах, характеризується утворенням базидіоспор, що можуть розноситися повітряними потоками, поширюючи інфекцію на значні відстані в межах посівної площі.

Розвитку інфекції сприяє прохолодна та волога весна, коли температура ґрунту знаходиться у межах 15-20 градусів Цельсія. Такі умови є оптимальними для проростання склероціїв та агресивного поширення гіф.

Ущільнений ґрунт, де порушений газообмін та спостерігається застій води, стає зоною підвищеного ризику для розвитку ризоктоніозу, оскільки брак кисню послаблює опірність рослин до патогенів.

Порушення сівозміни, зокрема часте вирощування чутливих до хвороби культур, сприяє накопиченню великої кількості склероціїв у ґрунті, що робить кожне наступне покоління посівів більш вразливим.

Неглибока або, навпаки, занадто глибока заробка насіння в умовах холодного ґрунту затягує період проростання, збільшуючи час, протягом якого патоген може вільно атакувати ніжні тканини проростка.

Високий рівень вологості ґрунту в поєднанні з недостатнім дренажем створює ідеальне середовище для розвитку грибниці, яка активно переміщується до коріння, завдаючи незворотних пошкоджень.

Основна шкода полягає у випаданні сходів, що спричиняє розрідженість посівів та потребує додаткових витрат на пересівання площ, що призводить до значних фінансових втрат для господарства.

Ураження кореневої системи обмежує надходження поживних речовин до надземної частини рослин, внаслідок чого знижується загальна продуктивність культури та якість кінцевої продукції, що збирається з полів.

Ризоктоніоз на овочах та картоплі суттєво псує зовнішній вигляд продукції, знижуючи її товарну якість, що ускладнює реалізацію врожаю на ринках та призводить до збитків при зберіганні.

При ураженні технічних культур хвороба знижує накопичення цукрів у коренеплодах цукрових буряків, що робить вирощування економічно невигідним та знижує ефективність переробки на цукрових заводах.

Наявність інфекції на насіннєвому матеріалі призводить до поширення хвороби на нові площі, що ускладнює агротехнічний контроль та вимагає впровадження комплексних заходів захисту протягом багатьох сезонів.

Ключовим заходом є дотримання правильної сівозміни, де виключається повернення сприйнятливих культур на одне і те саме поле протягом 3-5 років, що сприяє природному очищенню ґрунту від накопиченого інфекційного навантаження.

Якісний обробіток ґрунту, включаючи глибоку оранку та заходи з покращення дренажу, дозволяє створити умови, несприятливі для розвитку збудника, та підвищує загальний стан здоров'я посівів.

Використання виключно сертифікованого, здорового посівного матеріалу та його обов'язкове протруювання сучасними системними фунгіцидами допомагає захистити молоді проростки від первинної інфекції у ґрунті.

• Впровадження стійких сортів та гібридів, здатних чинити опір хворобі.
• Використання біологічних препаратів на основі Trichoderma для дезінфекції ґрунту.
• Збалансоване живлення рослин, зокрема достатнє забезпечення мікроелементами.
• Ретельне знищення рослинних решток після збору врожаю.

У разі значного поширення хвороби на посівах застосовуються хімічні фунгіциди згідно з регламентами, що дозволяють стримати подальший розвиток грибниці та захистити врожай, що формується.