Тафринові гриби

Першим симптомом є характерна деформація листя: воно стає зморшкуватим, скрученим, потовщеним та ламким у місцях ураження.

Змінюється забарвлення уражених ділянок: від світло-зеленого до інтенсивного червоного або бордового відтінку, що є дуже помітним ранньою весною.

З часом на нижній поверхні листків утворюється ледь помітний білуватий наліт, що є шаром сумок гриба, які вивільняють нові спори.

Молоді пагони, уражені грибом, стають викривленими, потовщуються та часто відмирають після закінчення сезону вегетації.

Масове ураження призводить до передчасного опадання листя, що робить крону дерева майже голою вже в червні.

Збудниками хвороби є гриби з порядку Taphrinales, що є облігатними паразитами, які вражають переважно листяні та плодові культури.

Життєвий цикл гриба нерозривно пов'язаний із тканинами господаря; інфекція зазвичай зимує у вигляді спор у тріщинах кори або лусочках бруньок.

Навесні, під час розпускання бруньок, спори проростають і проникають у молоді тканини рослини, де починають активно розвивати міцелій.

Найвідомішим представником є Taphrina deformans, який викликає масове ураження персиків, нектаринів та мигдалю.

Гриби характеризуються вузькою спеціалізацією, вражаючи певні види рослин, де вони формують сумчасте спороношення без утворення спеціальних плодових тіл.

Розвиток грибів провокується прохолодною, вологою погодою під час розпускання бруньок, коли температура повітря коливається від +10°C до +15°C.

Затяжні дощі в період ранньої весни створюють ідеальні умови для проростання спор та їхнього швидкого поширення по всьому дереву.

Посушлива та спекотна весняна погода суттєво обмежує розвиток інфекції, оскільки гриб потребує постійної вологості для зараження нових тканин.

Недотримання правил агротехніки, зокрема загущення крони, сприяє утриманню вологи та створенню сприятливого мікроклімату для розвитку хвороби.

Резервуаром інфекції є тріщини кори, де спори зберігають життєздатність протягом несприятливого зимового періоду.

Головна шкода полягає у виснаженні рослини через втрату фотосинтезуючої поверхні, що знижує загальну енергію дерева.

Уражені дерева стають надзвичайно вразливими до низьких температур взимку, що може призвести до їх повної загибелі.

Відсутність листя призводить до зупинки розвитку плодів, які або не зав’язуються, або опадають на ранній стадії розвитку.

Хронічне ураження послаблює імунітет дерева, роблячи його вразливим для інших шкідників та вторинних інфекцій.

У декоративному садівництві гриб знижує естетичну привабливість рослин, роблячи їх хворими на вигляд та деформованими.

Найефективнішою мірою є профілактичне обприскування мідьвмісними фунгіцидами в період спокою дерев до початку набухання бруньок.

Важливо своєчасно видаляти та спалювати уражені пагони навесні, що дозволяє суттєво знизити запас інфекції на наступний сезон.

Слід дотримуватися правильної схеми підживлення, оскільки збалансоване живлення підвищує природну опірність рослин до грибкових хвороб.

Рекомендується застосовувати препарати на основі діючих речовин класу дитіокарбаматів або стробілуринів згідно з регламентом застосування.

• Обрізка хворих гілок.
• Використання сортів з високим імунітетом.
• Прибирання та утилізація опалого листя.