Паратриходороз

Зовнішні ознаки ураження часто нагадують наслідки посухи або нестачі мінеральних добрив: рослини стають низькорослими, пригніченими, листя може втрачати колір.

При огляді кореневої системи виявляються численні укорочені та потовщені корені. Кінчики коренів часто виглядають некротизованими та потемнілими, що блокує ріст рослини.

Картопля, уражена вірусами через діяльність цієї нематоди, проявляє симптоми внутрішнього некрозу бульб, що робить врожай непридатним для продажу.

На посівах селери та інших овочевих культур спостерігається нерівномірний розвиток рослин. У спекотні години спостерігається в'янення, яке не минає після поливу через пошкодження коренів.

Характерною ознакою є осередковість хвороби — на полі утворюються плями слабких або хворих рослин, що поступово можуть розширюватися за умови сприятливих умов.

Збудником хвороби є ектопаразитична нематода Paratrichodorus minor. Це мікроскопічний ґрунтовий черв'як, який живиться соками коренів рослин, не проникаючи глибоко в їхні тканини.

Цей шкідник є надзвичайно небезпечним поліфагом, здатним уражувати картоплю, селеру, люцерну, квасолю, какао, цитрусові та декоративні рослини, наприклад, герберу Джемсона.

Нематода пошкоджує молоді корінці за допомогою свого спеціального ротового апарата — стилета, що призводить до руйнування клітин і припинення нормального росту кореневої системи.

Важливим аспектом біології Paratrichodorus minor є її здатність переносити збудників вірусних хвороб, зокрема вірус брязкальця тютюну (TRV), що викликає серйозні економічні збитки.

Поширення виду в агроценозах відбувається разом із зараженим ґрунтом, саджанцями, бульбами картоплі, а також через робочий інвентар, який використовується на різних ділянках поля.

Найкращі умови для розмноження та активності Paratrichodorus minor — це легкі піщані ґрунти, які мають високу аерацію та добре утримують вологу.

Вологість ґрунту є критичним фактором: нематоди пересуваються у ґрунтових капілярах, тому період після дощів або інтенсивного поливу є часом їх найвищої активності.

Температура ґрунту в межах 15-25 градусів за Цельсієм сприяє швидкому розвитку популяції шкідника та його переходу на нові корінці для живлення.

Наявність культур-господарів на полі протягом всього сезону підтримує чисельність популяції на стабільно високому рівні, що посилює тиск на наступні посіви.

Високий рівень кислотності або надмірне внесення мінеральних добрив без дотримання сівозміни створюють сприятливе середовище для патогенних нематод у верхньому шарі ґрунту.

Основна небезпека полягає у фізичному руйнуванні кінчиків коренів, що обмежує засвоєння води та поживних речовин, суттєво зменшуючи загальну врожайність культур.

Вірусна інфекція, що передається цією нематодою, викликає деформації, плямистість і некрози, які неможливо вилікувати після того, як патоген потрапив у судинну систему рослини.

Ураження декоративних рослин, таких як гербера, призводить до втрати товарного вигляду квітів, що завдає збитків квітникарським господарствам.

В умовах промислового вирощування картоплі наявність Paratrichodorus minor призводить до невідповідності продукції стандартам якості через вірусні дефекти м'якоті.

Зниження енергії росту рослин робить їх більш вразливими до вторинних інфекцій та інших несприятливих абіотичних факторів навколишнього середовища.

Використання лише здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу та безвірусних саджанців є першим і найважливішим кроком у профілактиці поширення хвороби.

Впровадження сівозмін із залученням рослин, що мають фітосанітарні властивості або не є господарями для нематод, допомагає зменшити чисельність шкідника у ґрунті.

За потреби застосовуються фуміганти ґрунту перед посадкою, що дозволяє суттєво знизити концентрацію нематод, однак цей метод потребує дотримання суворих правил безпеки.

Санітарна очистка техніки та інструментів при переході з одного поля на інше запобігає механічному перенесенню ґрунту, що містить цисти або активні особини нематод.

Підтримка родючості ґрунту та вчасне проведення агротехнічних заходів дозволяють рослинам швидше долати наслідки пошкоджень, завданих шкідником під час вегетації.