Строфарієві гриби

Головним симптомом є поява специфічних плодових тіл, які часто ростуть щільними групами біля основи дерева або на місцях пошкоджень кори.

Деревина, уражена цими грибами, стає світлою, втрачає щільність та набуває волокнистої структури, що є характерною ознакою білої гнилі.

Зовні дерева виглядають пригніченими: спостерігається передчасне пожовтіння та опадання листя, а також поступове відмирання окремих скелетних гілок.

У місцях колонізації на стовбурі можуть з’являтися тріщини, виділення камеді або темні плями, що свідчать про активне руйнування внутрішніх тканин.

• Утворення грибних пучків на стовбурі.
• Знебарвлення та розм’якшення деревини.
• Відшарування кори в зонах ураження.
• Зменшення річного приросту пагонів.

Родина Strophariaceae включає широкий спектр базидіальних грибів, серед яких є види, що можуть вражати деревину живих рослин. Найчастіше збудниками хвороб виступають представники родів Hypholoma та Stropharia.

Ці гриби є активними руйнівниками лігніну, що викликають білу гниль деревини. Вони проникають у тканини рослин через механічні пошкодження кори або зрізи після обрізки.

Біологічно вони поширюються за допомогою базидіоспор, які переносяться вітром на великі відстані, або шляхом безпосереднього контакту міцелію з уразливими ділянками дерева.

Патогенний процес починається з утворення грибниці, яка виділяє ферменти, що розчиняють клітинні стінки, роблячи деревину пухкою та непридатною для нормального функціонування судинної системи.

Гриби цього сімейства частіше за все заселяють дерева, які вже ослаблені іншими чинниками, такими як посуха, шкідники або механічні травми стовбура.

Розвиток грибів сімейства Strophariaceae активується за умов підвищеної вологості та відсутності належної вентиляції повітря в саду.

Температурний режим у межах від +15 до +25 градусів Цельсія є оптимальним для інтенсивного росту міцелію та утворення плодових тіл на субстраті.

Загущені насадження, де крони не провітрюються, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор гриба, що потрапляють на поверхню кори.

Дерева, що ростуть на важких, перезволожених ґрунтах або мають дефіцит поживних речовин, є більш вразливими до проникнення інфекції.

Наявність у саду гниючих пнів або залишків деревини є резерватором інфекції, з якого гриби поступово поширюються на здорові плодові культури.

Основна шкода полягає у руйнуванні внутрішньої структури стовбура, що призводить до втрати статичної стійкості дерева та ризику його зламу під час сильних вітрів.

Через руйнування провідних тканин дерево перестає отримувати воду та поживні речовини, що призводить до його повільного всихання та загибелі.

Ураження коріння грибами цього сімейства значно знижує життєздатність рослини та її здатність протистояти іншим хворобам і шкідникам.

Інфекція стрімко поширюється в умовах саду, вражаючи не тільки старі дерева, але й молоді саджанці, якщо не дотримуватися правил гігієни під час обрізки.

Економічно це призводить до втрати врожаю та необхідності дорогої заміни уражених дерев, які вже не підлягають лікуванню та відновленню.

Основним методом профілактики є підтримання дерева в здоровому стані шляхом правильної агротехніки, підживлення та своєчасного поливу.

Санітарна обрізка має проводитися лише гострим та продезінфікованим інструментом, щоб мінімізувати травмування тканин дерева.

Всі відкриті зрізи та місця механічних пошкоджень повинні бути ізольовані за допомогою садового вару або спеціальних захисних засобів.

Необхідно своєчасно видаляти з ділянки пні та мертву деревину, які можуть бути місцем накопичення спор та розвитку грибниці.

Використання фунгіцидів для обробки стовбурів у весняний та осінній періоди дозволяє попередити зараження та стримати поширення інфекції на ранніх стадіях.