Стигміноз кеш’ю

Головною ознакою стигмінозу є виникнення на листках округлих плям, які з часом набувають некротичного характеру.

На ранніх етапах розвитку хвороби плями мають світло-коричневе забарвлення, оточене темним краєм, що вказує на розростання грибниці.

Центральна частина некротичних плям з часом стає ламкою і може випадати, через що листок набуває дірчастого вигляду, типового для багатьох грибкових плямистостей.

При інтенсивному розвитку інфекції дрібні плями зливаються, охоплюючи великі ділянки листової пластини, що спричиняє передчасне пожовтіння та опадання листя.

Ураження також може спостерігатися на молодих пагонах, де збудник викликає утворення дрібних виразок, які перешкоджають нормальному живленню та росту тканин.

Збудником цієї хвороби є гриб-аскоміцет Stigmina anacardii, що спеціалізується на ураженні листяного апарату тропічних плодових культур.

Патоген утворює конідії, які слугують основним інструментом для розмноження та швидкого поширення хвороби в межах плантації.

Спори гриба переносяться за допомогою вітру та бризок дощу, що дозволяє інфекції швидко захоплювати сусідні здорові дерева.

Зимує збудник у формі грибниці або спор на рослинних рештках та опалому листі, що залишається в пристовбурних колах протягом сухого сезону.

Біологічні особливості Stigmina anacardii дозволяють йому швидко активізуватися за сприятливих погодних умов, що робить його небезпечним для стабільності врожаю.

Висока вологість повітря є визначальною умовою для масового розвитку стигмінозу, оскільки краплі води необхідні для проростання спор на поверхні листка.

Періоди рясних дощів створюють ідеальне середовище для розмноження патогена, тому пік ураження зазвичай припадає на вологі сезони тропічного клімату.

Оптимальна температура для розвитку грибного міцелію знаходиться в межах від +24 до +30 градусів Цельсія.

Надмірна густота посадки кеш’ю обмежує доступ повітря до крони, що призводить до застою вологості та створює умови для швидкого поширення хвороби.

Ослаблення імунітету дерев через несприятливі ґрунтові умови або дефіцит поживних речовин суттєво підвищує сприйнятливість рослин до стигмінозу.

Захворювання суттєво зменшує площу фотосинтезу через некроз листкової тканини, що негативно впливає на загальний стан та енергію росту дерева.

Масове опадання листя призводить до виснаження рослин та зниження їхньої здатності формувати якісні плоди в поточному сезоні.

Постійне ураження пагонів стигмінозом може призвести до деформації крони та зниження плодючості дерева в довгостроковій перспективі.

Наслідком хвороби також є зниження товарної якості горіхів, оскільки дерево не може забезпечити їх повноцінний розвиток через нестачу вуглеводів.

У критичних випадках стигміноз призводить до передчасної загибелі слабких екземплярів, що потребує додаткових витрат на відновлення насаджень.

Санітарна обрізка та видалення всіх уражених частин рослини є обов'язковим заходом для зменшення інфекційного навантаження на ділянці.

Регулярне прибирання опалого листя, де зберігається збудник, допомагає запобігти вторинному зараженню здорових дерев у наступному сезоні.

Використання фунгіцидів контактної та системної дії дозволяє ефективно захистити нові прирости листя в періоди високого ризику зараження.

Оптимізація схеми посадки та формування крони для забезпечення кращого провітрювання суттєво знижує вологість і ризик розвитку інфекції.

Вибір стійких до Stigmina anacardii сортів є найбільш надійним методом запобігання втратам врожаю на нових плантаціях.