Стигматомікоз

Основним симптомом стигматомікозу є формування специфічних плям на поверхні насіння, які часто мають вигляд дрібних крапок з оточуючою зміною кольору.

У місці проколу шкірка стає тьмяною, зморшкуватою, а тканини навколо плями поступово відмирають, набуваючи бурого або темно-коричневого відтінку.

При розрізі насіння всередині виявляється зміна консистенції ендосперму: він стає пухким, втрачає колір і набуває гіркого присмаку.

Часто спостерігається деформація насіння, воно стає дрібним, щуплим і втрачає свою нормальну форму в порівнянні зі здоровими зразками.

У разі інтенсивного зараження всередині насінини може розвиватися міцелій гриба, що призводить до повної втрати життєздатності заростка.

Стигматомікоз — це інфекційне захворювання рослин, яке виникає внаслідок проникнення мікроорганізмів у тканини насіння після пошкодження їх шкідниками.

Головними винуватцями поширення хвороби є клопи-сліпняки та щитники, які проколюють оболонку насіння або плодів для висмоктування поживних соків.

Разом зі слиною в рослинні тканини потрапляють збудники — переважно дріжджоподібні гриби (наприклад, Nematospora coryli), які є патогенами аскоміцетової природи.

Це захворювання є типовим прикладом біотичної взаємодії, де комаха виступає як механічний та біологічний вектор, що переносить інфекцію від рослини до рослини.

Без прямого втручання комах ці гриби не здатні самостійно подолати захисні бар'єри шкірки насіння, тому розвиток хвороби нерозривно пов'язаний з присутністю фітофагів.

Розвиток стигматомікозу активізується у періоди, коли чисельність клопів-шкідників досягає економічного порогу шкодочинності під час наливу насіння.

Сприятливим фактором є наявність джерел інфекції на полях, якими можуть виступати як культурні рослини, так і бур'яни, що слугують резерваторами для патогенів та комах.

Висока температура та помірна вологість повітря влітку створюють ідеальні умови для розмноження клопів та швидкого поширення грибної інфекції через їхні укуси.

Степові зони, де багато дикорослих злакових та бобових, є зонами підвищеного ризику розвитку стигматомікозу на полях сої та соняшнику.

Несвоєчасне проведення захисних заходів проти шкідників під час цвітіння значно збільшує відсоток ураженого насіння у майбутньому врожаї.

Шкодочинність стигматомікозу полягає насамперед у зниженні посівних якостей, що робить насіння непридатним для використання у якості насіннєвого матеріалу.

Уражене насіння значно втрачає у вазі та якості, що призводить до зниження загальної врожайності культури на полях.

Для переробної промисловості це захворювання є критичним, оскільки наявність пошкодженого насіння в партії погіршує органолептичні показники олії.

Продукти переробки, отримані з такого зерна, мають низьку харчову цінність та можуть містити продукти метаболізму грибів, що є небажаним для кормів.

Повне очищення партій від уражених насінин вимагає додаткових енергетичних витрат на фотосепарацію або калібрування продукції.

Основна стратегія боротьби базується на комплексному зниженні чисельності комах-переносників інфекції на посівах.

• Моніторинг чисельності клопів та вчасна обробка полів інсектицидами системної дії.
• Ретельне знищення бур'янів на межах полів для зменшення осередків розмноження шкідників.
• Дотримання сівозміни, що перешкоджає масовому накопиченню специфічних комах у ґрунті та рослинних рештках.
• Використання стійких до пошкоджень сортів, які мають товщу шкірку насіння.
• Якісне сушіння та очищення врожаю одразу після збирання для запобігання поширенню інфекції під час зберігання.