Септоріоз винограду

Перші ознаки ураження з'являються на нижніх листках у вигляді невеликих коричневих плям. З часом вони набувають кутастої форми, обмеженої жилками листка.

Центральна частина плям може світлішати, але навколо них часто утворюється темна облямівка. Це створює контрастний малюнок, характерний для цієї інфекції.

Найбільш вираженою ознакою є поява дрібних чорних крапок на плямах — це плодові тіла гриба (пікніди). Вони добре помітні навіть без спеціального обладнання.

При інтенсивному ураженні плями зливаються, охоплюючи значну частину листка. Уражені тканини швидко відмирають, внаслідок чого листя скручується і передчасно опадає.

Подібні симптоми можуть спостерігатися і на зелених пагонах, що призводить до появи темних виразок, які заважають нормальному руху поживних речовин.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Septoria ampelina. Цей патоген спеціалізується на ураженні виноградної лози, розвиваючись на вегетуючих органах рослини.

Гриб зимує у вигляді пікнід або міцелію, що зберігається в опалому листі та на залишках уражених пагонів. Навесні, при підвищенні вологості та температури, він стає активним.

Розмноження відбувається конідіями, які виходять з пікнід у вигляді слизових мас. Вода та вітер переносять їх на здорові листки, де відбувається нове зараження.

Міцелій гриба проникає у тканини листкової пластинки, де починає активно розростатися. Це призводить до утворення некротичних зон, у яких згодом формуються нові пікніди.

Патоген має високу здатність до поширення в умовах крапельно-рідинної вологи, що робить боротьбу з ним залежною від погодних умов та стану здоров'я насаджень.

Головним фактором розвитку інфекції є висока вологість повітря та часті опади. Гриб Septoria ampelina потребує вологи для проростання своїх конідій.

Температурний діапазон, сприятливий для розвитку хвороби, збігається з оптимальними умовами росту винограду. Особливо небезпечні періоди — вологе та тепле літо.

Загущені посадки, де не проводиться своєчасна пасинкування та підв'язка, створюють мікроклімат із застоєм вологого повітря, що сприяє масовому зараженню.

Недотримання агротехнічних норм, зокрема відсутність належної вентиляції куща, значно пришвидшує поширення грибкової інфекції між сусідніми рослинами.

Наявність джерел інфекції у вигляді старого листя, яке не було прибране з осені, забезпечує стабільний початок епіфітотії кожного нового сезону.

Хвороба суттєво знижує фотосинтетичну активність кущів. Рослина не отримує достатньої кількості поживних речовин для повноцінного розвитку гроздь.

Ягоди на хворих кущах дозрівають повільно, мають менший вміст цукрів та низькі смакові якості. Це негативно відображається на товарній вартості продукції.

Опадіння листя в розпал вегетації призводить до оголення лози, що робить її вразливою до дії прямих сонячних променів та несприятливих погодних факторів.

Послаблені кущі погано накопичують вуглеводи в однорічних пагонах. Це підвищує ризик вимерзання винограду взимку та знижує врожайність у наступному році.

У критичних випадках хвороба може спричинити виснаження куща, що призводить до його поступової деградації протягом декількох років.

Агротехнічні заходи є основою профілактики. Обов'язковим є збирання та спалювання або глибоке загортання в ґрунт опалого листя та обрізаних лоз.

Своєчасне проведення «зелених операцій» — пасинкування та видалення зайвих пагонів — покращує вентиляцію крони, що робить середовище менш придатним для гриба.

Застосування фунгіцидів має бути профілактичним. Препарати міді та системні фунгіциди, що використовуються проти мілдью, часто мають супутній ефект і проти септоріозу.

Важливо дотримуватися чергування препаратів з різними механізмами дії, щоб запобігти виникненню резистентності у грибкового патогену до хімічних засобів.

• Регулярне внесення мінеральних добрив для підвищення стійкості рослин.
• Дотримання схем посадки для запобігання загущеності.
• Ретельний огляд виноградника для раннього виявлення перших ознак хвороби.