Шизосахароміцети

Шизосахароміцети (Schizosaccharomycetales) — це порядок аскоміцетів, які відомі як дріжджі, що розмножуються поділом. На відміну від типових дріжджів, їхні клітини діляться поперечною перегородкою.

В агрономічному аспекті ці гриби частіше виступають як сапротрофи, що колонізують пошкоджені тканини рослин, багаті на цукри. Вони рідко є первинними збудниками хвороб, але значно погіршують якість продукції.

Процес живлення цих мікроорганізмів пов'язаний з активним ферментуванням вуглеводів, що містяться в клітинному соку плодів, стебел або ягід.

Вони здатні швидко розмножуватися в місцях механічних пошкоджень, створюючи сприятливе середовище для розвитку інших патогенних бактерій та грибів.

Біологічна специфіка цих грибів дозволяє їм виживати в умовах високої концентрації цукрів, що робить їх небезпечними для плодових культур у період дозрівання.

Оптимальними для росту шизосахароміцетів є температури в діапазоні +20…+30°C, що співпадає з періодом активної вегетації та дозрівання більшості сільськогосподарських культур.

Висока вологість повітря та наявність вільної вологи на поверхні рослин є критичними факторами для швидкого поширення спор та колонізації нових ділянок.

Пошкодження шкірки плодів градом, шкідниками або через неправильний догляд сприяє виділенню соку, який служить ідеальним субстратом для живлення дріжджів.

Загущені посіви та відсутність циркуляції повітря в насадженнях створюють мікроклімат, у якому дріжджова мікрофлора стає домінуючою.

Наявність рослинних залишків у ґрунті забезпечує збереження грибниці протягом несприятливого періоду та сприяє первинному інфікуванню наступного врожаю.

Основна шкода полягає у процесі бродіння всередині плодів, що призводить до втрати товарного вигляду, появи неприємного запаху та зміни смакових якостей.

При масовому ураженні відбувається розм'якшення тканин, що робить плоди нездатними до транспортування та тривалого зберігання, викликаючи економічні збитки.

Закисання соку в стеблах може негативно впливати на загальний розвиток рослини, пригнічуючи її ріст та знижуючи продуктивність фотосинтезу.

Поширення шизосахароміцетів часто супроводжується залученням мушок-дрозофіл та інших комах, які переносять на собі спори інших небезпечних хвороб.

Уражений урожай стає повністю непридатним для промислової переробки, що створює великі проблеми для фермерських господарств та переробних підприємств.

Комплексний захист базується насамперед на профілактиці пошкоджень рослин, що включає боротьбу зі шкідниками за допомогою якісних інсектицидів.

Необхідно проводити своєчасне збирання врожаю, не допускаючи перезрівання плодів, оскільки саме вони є найбільш вразливими до колонізації дріжджами.

Санітарна очистка саду та поля від падалиці та гнилих плодів дозволяє значно знизити рівень інфекційного навантаження на наступний рік.

Зберігання продукції має відбуватися у приміщеннях з контрольованою температурою та вологістю, що перешкоджає розвитку грибкових процесів.

• Дотримання просторової ізоляції між різними культурами.
• Застосування фунгіцидів для обробки проти комплексу хвороб.
• Регулярне провітрювання посівів та насаджень.
• Видалення хворих рослин на ранніх етапах розвитку.