Рінодина Дженнарі

Зовнішні ознаки присутності лишайника виглядають як плоскі, накипні плями сірого або коричневого забарвлення, що щільно прилягають до стовбура.

Головною ознакою є наявність численних дрібних апотеціїв, які нагадують чорні цятки, розсіяні по всій поверхні талому.

З часом уражена ділянка кори може ставати шорсткою, змінювати свій природний відтінок на більш темний або сіруватий.

Найчастіше утворення локалізуються на нижній частині стовбурів або на північних сторонах скелетних гілок, де рівень інсоляції нижчий.

На відміну від грибкових хвороб, лишайник не спричиняє швидкого відмирання тканин під собою, зберігаючи цілісність кори на перших етапах.

Рінодина Дженнарі (Rinodina gennarii) — вид епіфітних лишайників з родини Фисцієві, що часто зустрічається на деревах у садових насадженнях.

Це складний організм, що складається з грибкового міцелію та водоростей, які живуть у симбіозі, використовуючи кору дерев як субстрат для кріплення.

З точки зору агрономії, він не є класичним паразитом, оскільки не отримує поживні речовини безпосередньо з тканин дерева.

Проте, його надмірне поширення свідчить про наявність певних проблем у догляді за плодовими культурами, таких як висока вологість або занедбаність крони.

Рінодина Дженнарі є типовим представником ліхенофлори, що обирає для себе поверхні з достатнім рівнем зволоження та стабільним мікрокліматом.

Основним фактором розвитку є тривале збереження вологи на поверхні кори, що характерно для загущених садів з поганим провітрюванням.

Висока вологість повітря та наявність тіні в глибині крони створюють ідеальні умови для проростання спор та росту слоевищ.

Старі дерева з глибокими тріщинами в корі забезпечують найкращий захист для закріплення лишайника та утримання вологи.

Погана вентиляція в садах, розташованих у низинах або біля водойм, сприяє швидкому поширенню цього організму по всій ділянці.

Відсутність регулярних санітарних робіт з очищення кори сприяє поступовому накопиченню ліхенофлори на гілках плодових дерев.

Лишайники створюють ідеальні схованки для шкідників, таких як щитівки, ложнощитівки та різні види рослиноїдних кліщів.

Вони можуть утримувати воду на корі протягом тривалого часу, що провокує виникнення мокнучих ділянок та розвиток вторинних гнильних хвороб.

Масове покриття стовбура може заважати нормальному газообміну клітин кори, що негативно впливає на загальний стан ослабленого дерева.

Хоча лишайник сам по собі не вбиває рослину, він є показником низького рівня агротехнічного догляду та ослаблення дерева.

Присутність лишайників ускладнює діагностику справжніх небезпечних хвороб, що ховаються під щільним шаром епіфітного покриття.

Першочерговим заходом є регулярна обрізка, що забезпечує сонячне світло та вільну циркуляцію повітря всередині крони дерева.

Механічна очистка кори від лишайників за допомогою дерев'яних скребків допомагає суттєво зменшити їх чисельність у саду.

Побілка стовбурів вапняним розчином у весняний період є ефективним бар'єром проти подальшого розселення спор лишайника.

Обприскування гілок розчинами залізного купоросу дозволяє знищити епіфіти, одночасно дезінфікуючи поверхню кори.

• Забезпечення оптимального живлення рослин для зміцнення кори.
• Використання фунгіцидів під час захисних обробок проти хвороб.
• Підтримання чистоти в саду та видалення хворої деревини.