Ризиноз коренів

Первинною ознакою ризинозу є хлороз і передчасне пожовтіння хвої. Згодом хвоя буріє, а гілки починають всихати, починаючи з нижнього ярусу крони.

Навколо стовбурів уражених дерев на ґрунті можна побачити характерні хвилясті диски плодових тіл коричневого або каштанового забарвлення.

При розкопуванні коріння виявляється відмирання кори та наявність білої грибниці, яка щільно обплітає корінь, проникаючи глибоко у провідну систему дерева.

У насадженнях лжетсуги ознаки хвороби проявляються раптово: дерева різко припиняють ріст, їхня хвоя стає тьмяною, після чого настає швидка загибель всього екземпляра.

Характерним симптомом є утворення вогнищ ураження — груп дерев, що гинуть одночасно, оскільки гриб поширюється контактним шляхом через кореневі системи.

Збудником цієї небезпечної хвороби є сумчастий гриб Rhizina undulata, відомий як ризина хвиляста. Патоген є ґрунтовим грибом, який тривалий час зберігається у лісовій підстилці.

Гриб утворює плодові тіла — апотеції, які розвиваються на поверхні ґрунту навколо інфікованих дерев. Це основне джерело поширення спор у лісових масивах.

Міцелій патогена проникає в кореневу систему дерев через пошкодження або безпосередньо всмоктується в тканини здорового коріння, викликаючи руйнування деревини.

Особливу схильність до ураження виявляють хвойні породи, зокрема сосна, ялина та лжетсуга. Остання культура є найбільш вразливою і часто гине після масового розповсюдження гриба.

Біологічно гриб є факультативним паразитом, що активно розвивається на ґрунтах, які були піддані термічному впливу, що і є його специфічною особливістю розмноження.

Ключовим фактором розвитку хвороби є висока температура ґрунту. Rhizina undulata активується після пожеж або розведення багать, коли ґрунт прогрівається до критичних значень.

Підвищена вологість ґрунту у весняно-осінній період сприяє швидкому поширенню гіф гриба у верхніх шарах ґрунту, що прискорює зараження сусідніх дерев.

Наявність органічних залишків, таких як пні, гілки та лісова підстилка, забезпечує грибу необхідну поживну базу для виживання та подальшої експансії в лісовій екосистемі.

Найбільш небезпечним періодом для молодих культур є перші роки після висадки на площі, де раніше були осередки пожеж або висока концентрація інфекційного навантаження.

Міграція інфекції в ґрунті відбувається безперервно, тому за відсутності карантинних заходів хвороба охоплює великі площі молодих хвойних насаджень.

Хвороба завдає значної шкоди лісовому господарству, оскільки знищує підростаюче покоління хвойних дерев, у тому числі цінні породи лжетсуги.

Масове всихання насаджень призводить до втрати приросту деревини та необхідності виділення значних коштів на ліквідацію наслідків і нове лісовідновлення.

Ризиноз робить дерева дуже крихкими, що підвищує ризик виникнення вітровалів та пошкодження суміжних здорових насаджень у лісових масивах.

Екологічні наслідки включають деградацію ґрунтів у вогнищах інфекції, оскільки міцелій гриба змінює мікробіологічний склад ґрунтового покриву на тривалий період.

Висока смертність дерев у перші роки після зараження створює прогалини в лісових культурах, що потребує проведення додаткових лісокультурних заходів та робіт.

Головним заходом профілактики є суворий контроль за дотриманням протипожежних норм, оскільки усунення джерел нагріву ґрунту блокує розмноження гриба.

На ділянках, де було виявлено ризиноз, необхідно проводити ізоляцію вогнищ за допомогою глибоких канав, що перерізають кореневі системи хворих та здорових дерев.

Рекомендується впроваджувати стратегію змішаних посадок, що обмежує контакт між кореневими системами вразливих хвойних порід, таких як лжетсуга.

Видалення інфікованих дерев разом із кореневищем є обов'язковим для очищення території від джерела спор та міцелію, що зберігається в ґрунті.

Використання біологічних препаратів на основі грибів-антагоністів наразі вивчається, проте механічні методи ізоляції залишаються найнадійнішими для захисту лісів.