Рамуляріоз коріандру

Перші симптоми виявляються у вигляді дрібних плям коричневого кольору, які з часом стають темно-бурими з чіткими межами.

Ураження зазвичай починається з нижніх листків, поступово поширюючись на верхні яруси та стебла рослини, що призводить до загального хлорозу.

На поверхні плям з нижнього боку листка з'являється сіруватий наліт, що складається з маси конідій гриба, які забезпечують повторне зараження.

Сильне ураження призводить до того, що листки скручуються та передчасно відмирають, що негативно впливає на процес фотосинтезу.

При ураженні суцвіть спостерігається їх деформація, потемніння та засихання, через що квітки не утворюють повноцінних плодів.

Збудником хвороби є патогенний гриб Ramularia coriandri, який спеціалізується на ураженні рослин родини зонтичних (Apiaceae).

Інфекція зберігається у ґрунті на залишках рослин, а також може переноситися насінням, що робить його одним із головних джерел поширення.

Гриб утворює конідіальне спороношення, яке активно розсіюється повітряними потоками та краплями води під час вегетаційного періоду.

Міцелій патогена здатний витримувати коливання температур, що дозволяє йому успішно перезимовувати у верхніх шарах ґрунту.

Біологія гриба спрямована на швидке захоплення нових тканин рослини, особливо за умов сприятливого середовища для його розвитку.

Висока вологість повітря та помірні температури є головними чинниками, що стимулюють активне поширення рамуляріозу на посівах.

Часті дощі, тумани та тривала роса створюють ідеальну плівку вологи на листі, необхідну для проростання спор гриба.

Порушення сівозміни та вирощування коріандру на одному місці кілька років поспіль призводить до накопичення інфекційного фону в ґрунті.

Загущені посіви, де відсутня достатня циркуляція повітря, є зоною підвищеного ризику для швидкого розвитку епіфітотій.

Температурний діапазон +15...+20 градусів Цельсія є найбільш оптимальним для інтенсивного росту міцелію збудника.

Хвороба завдає значної шкоди врожаю, знижуючи як масу насіння, так і його якісні показники, такі як вміст ефірної олії.

Внаслідок передчасного відмирання листкового апарату рослини не здатні повноцінно формувати врожай, що призводить до отримання щуплих плодів.

Знижується схожість насіння, зібраного з уражених посівів, що негативно впливає на якість посівного матеріалу наступного року.

Рослини, уражені рамуляріозом, стають більш вразливими до посухи та інших несприятливих стресових факторів зовнішнього середовища.

Господарська шкодочинність проявляється у значних фінансових втратах через необхідність додаткових обробок та зниження товарності продукції.

Ефективна боротьба з рамуляріозом базується на комплексному підході, що включає агротехнічні, хімічні та профілактичні методи.

Дотримання сівозміни з поверненням коріандру на попереднє поле не раніше ніж через 3–4 роки дозволяє значно знизити запас інфекції.

Якісний обробіток ґрунту з глибокою оранкою сприяє швидкій мінералізації заражених решток і знищенню грибниці патогена.

• Використання стійких до хвороб сортів, якщо вони доступні на ринку.
• Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом.
• Знищення бур'янів із родини зонтичних, що можуть бути резерваторами хвороби.

За потреби проводять обприскування посівів дозволеними фунгіцидами, суворо дотримуючись інструкцій та строків очікування до збору врожаю.