Рамуляріоз хрону

Первинні симптоми рамуляріозу проявляються як невеликі плями на листках. Спочатку вони мають світло-зелений колір, але згодом стають сіро-коричневими або білуватими.

Плями зазвичай мають нерівну, кутасту форму і часто обмежені жилками листка. У міру розвитку хвороби вони розростаються і можуть покривати майже всю поверхню листової пластини.

На нижньому боці листків, безпосередньо в зоні плям, утворюється характерний борошнистий наліт сірого або білого кольору. Це зони масового спороношення гриба.

При сильному ураженні листки передчасно жовтіють, скручуються та засихають. Це призводить до значного зниження інтенсивності фотосинтезу всієї рослини.

• Поява кутастих плям сірого кольору на листках.
• Формування білого нальоту на споді листкової пластини.
• Масове передчасне пожовтіння та відмирання листків.
• Загальна деградація вегетативної маси рослин.

Збудником хвороби є патогенний гриб Ramularia armoraciae, який спеціалізується на ураженні рослин родини Капустяні. Цей гриб належить до групи дейтероміцетів і поширюється конідіями.

Джерелом первинної інфекції слугують уражені рештки рослин, що залишаються в ґрунті після збору врожаю. Гриб здатний зберігати життєздатність у вигляді міцелію протягом кількох сезонів.

Активне поширення патогену відбувається за допомогою вітру, крапель дощу або комах, які переносять конідії з хворих рослин на здорові тканини листків.

Процес зараження відбувається через продихи листків, після чого грибниця починає активно розвиватися в міжклітинному просторі, висмоктуючи поживні речовини з клітин рослини.

Біологічний цикл розвитку гриба дуже швидкий, що дозволяє йому створювати нові генерації спор кожні 7–10 днів за сприятливих погодних умов протягом усього літа.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку рамуляріозу є помірні температури в межах 15–22 градусів за Цельсієм та висока вологість повітря.

Часті опади, випадання рос та туманна погода створюють ідеальну мікрофлору для проростання спор патогену та його швидкого поширення по плантації.

Погано провітрювані ділянки, де спостерігається застій вологого повітря, стають осередками швидкого зараження, де інфекція поширюється від рослини до рослини.

Надмірне азотне живлення, яке сприяє надто бурхливому росту м'яких тканин, також може зробити рослини хрону більш вразливими до проникнення грибного міцелію.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність боротьби з бур’янами, сприяє підвищенню вологості в зоні листя, що прискорює розвиток хвороби.

Хвороба завдає істотної шкоди врожаю, оскільки раннє відмирання листя зупиняє процес накопичення поживних речовин у коренеплодах хрону.

Корені хворих рослин стають меншими, втрачають свої смакові якості та гостроту, що знижує їхню товарну вартість для споживача та переробної промисловості.

Зниження імунітету через ураження листкового апарату робить рослини хрону вразливими до вторинних інфекцій, включаючи різні види бактеріальних та грибних гнилей.

Під час тривалого зберігання продукція, зібрана з уражених ділянок, значно гірше зберігається, що призводить до великих втрат під час зимового періоду.

Загальна продуктивність плантації в роки епіфітотій може знижуватися на половину від запланованих обсягів, що є серйозним економічним ризиком для фермера.

Важливим етапом захисту є сівозміна. Хрін не слід висаджувати після інших представників родини Капустяні, щоб не провокувати накопичення патогену в ґрунті.

Необхідно проводити глибоке переорювання ділянки восени для знищення рослинних решток, де гриб може зимувати. Це зменшує інфекційний фон на наступний рік.

Використання фунгіцидів при перших ознаках хвороби дозволяє зупинити поширення спор. Рекомендується чергувати препарати для запобігання виникненню резистентності у гриба.

Видалення та спалювання сильно уражених листків у невеликих присадибних господарствах допомагає стримати розвиток вогнищ хвороби на початковій стадії.

Обирайте для висадки здоровий посадковий матеріал (живці), отриманий з плантацій, які не були вражені грибковими захворюваннями минулого сезону.